Ухвала суду № 20670571, 10.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" листопада 2011 р. м. КиївК-39800/10

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е.,

Усенко Є.А.

Маринчак Н.Є.

Костенка М.І.

Степашка О.І.

секретаря судового засідання Хомініч С.В.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім»на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім»до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2009 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області №0002562304/0 від 19 серпня 2008 року.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2009 року та прийнято нову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року та залишити в силі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2009 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Карпатнафтохім»з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок по ланцюгу продажу до виробника за грудень 2006 року, січень 2007 року, квітень 2007 року та травень 2007 року.

За результатами даної перевірки складений акт №1439/23-04/32464900 від 08.08.2008 року. На підставі даного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002562304/0 від 19.08.2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за: грудень 2006 року на 1283987, 00 грн.; січень 2007 року на 379377, 00 грн., квітень 2007 року на 752660, 00 грн., травень 2007 року на 94530, 00 грн., всього на суму 2510554, 00 грн.

З вищенаведеного акта вбачається, що перевіркою встановлено порушення п.п.7.4.1 п.7.4, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року та у відповідності до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року у ТОВ «Карпатнафтохім», відсутні підстави для отримання бюджетного відшкодування.

Крім того, з акта перевірки вбачається, що ТОВ «Карпатнафтохім» до складу податкового кредиту за листопад 2006 року включено придбання товарно-матеріальних цінностей та одержаних послуг від ТОВ «Торговий дім заводу «Перетворювач»на суму 7703925, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 1283987, 50 грн.), за грудень 2006 року 2276262, 00 грн., в т.ч. ПДВ 379377, 00 грн., за березень 2007 року 4515960, 00 грн., в т.ч. ПДВ 752660, 00 грн., за квітень 2007 року 567180, 00 грн., в т. ч. ПДВ 94530, 00 грн. Відповідно до Довідок про результати зустрічних перевірок Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеса ТОВ «Торговий дім завод «Перетворювач»є посередником реалізованої продукції (робіт, послуг), постачальниками були ТОВ «Айхао»та ТОВ «Купрум-Плюс». ТОВ «Торговий дім заводу «Перетворювач»придбав тиристорний випрямляч В-ТПВ-50к-460-УХЛ 4) у ТОВ «Айхао»згідно податкових накладних від 20.06.2006 року №20/0601 на суму 3485000, 00 грн. (в т. ч. ПДВ 580833, 33 грн.) та від 18.07.2006 року за №18/0703 на загальну суму 2684140, 00 грн. (в т. ч. ПДВ 447356, 67 грн.). Також, ТОВ «Торговий дім заводу «Перетворювач»на виконання договору комісії №0210-370 від 02.10.2006 року згідно податкової накладної від 28.12.2006 року №28/1205 придбав товарно-матеріальні цінності (вимірювачі напруги, теплообмінні агрегати, комплект ошиповки в камері випрямителя, комплект монтажних частин) у ТОВ «Купрум-Плюс»на загальну суму 6060838, 00 грн. (в т. ч. ПДВ 1010139, 00 грн.). Згідно відповіді Державної податкової інспекції у м. Іллічівську ТОВ «Купрум-Плюс»придбало вказану продукцію у ТОВ «Айхао»на суму 865815, 08 грн.(в т. ч. ПДВ 1310969, 18 грн.). Крім того, в результаті проведених заходів встановлено, що Ухвалою від 16.01.2007 року Господарського суду Одеської області ліквідовано та припинено юридичну особу ТОВ «Айхао»та виключено його з Єдиного реєстру підприємств та організацій України. Отже, в ході відслідкування постачальників ТзОВ «Карпатнафтохім»по ланцюгу продажу до виробника не підтверджено факт сплати постачальниками до бюджету податку на додану вартість.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції виходив із того, що податкова накладна, митна декларація та інші документи наведені в ч. 4 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон) є підставою для визначення податкового кредиту, однак не є безумовною підставою для повернення бюджетного відшкодування.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з даним висновком суду апеляційної інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до підпункт 7.3.1. пункт 7.3 ст.7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Абзацом 1 та 2 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.7.1. пункту 7.7 ст.7 Закону визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В підпункті 7.7.2. пункту 7.7 ст.7 Закону зазначено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.4. пункту 7.7 ст.7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових та видаткових накладних, що підтверджується актом перевірки №1439/23-04/32464900 від 08.08.2008 року, довідками №359/23-50113/26/712 від 03.03.2007 року та №1678/10/23-5013/3176 від 21.08.2007 року про проведення зустрічної документальної перевірки підприємства ТОВ «ТД завод Перетворювач»з питань взаємовідносин з ТОВ «Карпатнафтохім».

Із зазначеного випливає, що суму податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення задекларованої позивачем суми бюджетного відшкодування згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Інші статті цього Закону, так само як і інших законів не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

Вимоги пункту 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Айхао»та ТОВ «Купрум-Плюс»були ліквідовані відповідно 16.01.2007 року та 17.08.2007 року, що підтверджується Ухвалами Господарського суду Одеської області від 16.01.2007 року та від 17.08.2007 року.

Вірним є висновок суду першої інстанції, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обгрутованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) ТОВ «Айхао»та ТОВ «Купрум-Плюс»були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України, встановивши наявність підстав, передбачених нормативно-правовим приписом статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про необхідність скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім»- задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року скасувати.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2009 року залишити в силі.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді

С.Е. Острович

Є.А. Усенко Н.Є. Маринчак М.І. Костенко О.І. Степашко