Постанова № 20670554, 10.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" листопада 2011 р. м. КиївК/9991/33324/11

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е.,

Усенко Є.А.

Маринчак Н.Є.

Костенка М.І.

Степашка О.І.

секретаря судового засідання Хомініч С.В.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферпласт Україна»на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 4 березня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферпласт Україна»до Державної податкової інспекції у місті Житомирі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04.03.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05. 2011, зазначений позов було задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 15.04.2009 № 0000962301/0.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 4 березня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2011 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами перевірки з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2008, державною податковою інспекцією у м. Житомирі складений акт № 2208/023-1/22890431/01010 від 03.04.2009р., в якому зафіксовано порушення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Ферпласт - Україна» вимог п.п.5.1, п.5.2.1, п.5.2, пп.5.3.9, п.5.3ст., п.п.5.4.4, п.5.4 ст.5, п.13.2,ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ч.3 ст.6 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах»

На підставі вказаного акту Державною податковою інспекцією у м. Житомирі винесені податкові повідомлення-рішення № 000012/2201/0 від 15.04.2009, згідно якого підприємству визначено податкове зобов'язання на суму 866868,00 грн., а саме 288956 грн. податку на прибуток іноземних юридичних осіб та 577912 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0000962301/0 від 15.04.2009, згідно якого підприємству визначено податкове зобов'язання на суму 40195,00 грн., в т.ч. 30283,00 грн. - з податку на прибуток, 9912,00 грн. штрафні (фінансові) санкції та рішення № 000012/2201/0 від 15.04.2009 про застосування штрафних фінансових санкцій у розмірі 11091,00грн.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 ЗаконуУкраїни»Про оподаткування прибутку підприємств»доскладу валовихвитратвключаютьсясумибудь-якихвитрат,сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції(робіт, послуг)іохороноюпраці,у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з ч.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону України »Про оподаткування прибутку підприємств»заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Також п. 5.4.2. п.5.4. ст. 5 встановлено, що у разі виникнення розбіжностей між податковим органом та платником податку стосовно зв'язку витрат на цілі, обумовлені цим підпунктом, з основною діяльністю платника податку, такі податкові органи зобов'язані звернутися до Міністерства України у справах науки і технологій, чий експертний висновок є підставою для прийняття рішення податковим органом.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач не звертався до Міністерства України у справах науки і технологій за відповідним висновком стосовно зв'язку витрат на маркетингові та інші послуги з господарською діяльністю підприємства.

В п.п. 5.3 - 5.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не зазначено про неможливість віднесення до складу валових витрат вартості на маркетингові, юридичні чи інформаційно-консультаційних послуг, отриманих від контрагентів позивача. Перераховані витрати підприємство несло у звязку з провадженням господарської діяльності та відносило до складу валових витрат у відповідних податкових періодах на підставі первинних документів.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок судів попередніх інстанцій, що підприємство формувало валові витрати, що стосується умов договору за №2006/04/01 від 01.04.2006 про надання маркетингово-посередницьких послуг, договору №3 від 01.05.2006 щодо надання маркетингово-посередницьких послуг між приватним підприємцем ОСОБА_6 та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями »Ферпласт-Україна», договору №320/08/01 про надання інформаційно-консультаційних послуг від 18.08.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АФ»ОЛГА Консалт»- та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Ферпласт - Україна», договору № 636/8/1 від 01.08.2008 року про надання юридичних послуг виключно на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій.

Враховуючи вищевикладене колегія, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000962301/0 від 15.04.2009 підлягає скасуванню.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про правомірність податкового повідомлення рішення №000012/2201/0 від 15.04.2009 з наступних підстав.

Відповідно до підпункт «й»пункту 13.1. статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі-Закон № 334) доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України є інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до підпункту «й»пункту 13.1. статті 13 Закону № 334 доходи, отримані нерезидентом в якості компенсації вартості послуг, наданих резиденту від такого нерезидента не є доходом із джерелом походження з України.

Відповідно до пункту 13.2. статті 13 закону № 334 резидент зобов'язаний утримувати податок за ставкою у розмірі 15 відсотків при виплаті доходу нерезиденту з джерелом його походження з України, зобов'язаний утримувати податок з такого доходу.

Відповідно до припису пункту 13.2. статті 13 закону № 334 резидент не зобов'язаний утримувати податок за ставкою у розмірі 15 відсотків при виплаті доходу нерезиденту, якщо такий дохід не є доходом з джерелом його походження з України.

Враховуючи викладене, оскільки компенсація вартості послуг нерезидента, наданих резиденту не є доходом нерезидента з джерелом його походження з України, такий дохід нерезидента не є об'єктом оподаткування за правилами, встановленими статтею 13 Закону № 334.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно умов контрактів б/н від 01.01.2007 та від 01.01.2008 фірма LLC Serviced»як виконавець взяла на себе зобов'язання надати зивачеві такі послуги: консультаці] з питань управління персоналом, з питань здійснення технічного нагляду за процесом виробництва та за якістю виробленої продукції, з питань фінансового планування та бюджетування показників господарської діяльності, з питань управління корпоративними правами та інші, а позивач зобов'язаний прийняти та оплатити такі послуги.

Факт надання позивачеві послуг передбачених контрактом б/н від 01.01.2007р підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг від 30 квітня 2007 року, від 31 травня 2007 року, від 30 червня 2007 року, від 31 липня 2007 року, від 31 серпня 2007 року, від 30 вересня 2007 року, від 31 жовтня 2007 року, від 30 листопада 2007 року, від 31 грудня 2007 року на загальну суму 120 000 (сто двадцять тисяч) Євро.

Факт надання позивачеві послуг передбачених контрактом б/н від 01.01.2008 підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг від 31 січня 2008 року, від 29 лютого 2008 року, від 31 березня 2008 року, від 30 квітня 2008 року, від 30 травня 2008 року, від 30 червня 2008 року, від 31 липня 2008 року, від 31 серпня 2008 року, від 30 вересня 2008 року, від 31 жовтня 2008 року, від 28 листопада 2008 року, від 31 грудня 2008 року на загальну суму 101 415 (сто одна тисяча чотириста п'ятнадцять) Євро.

Виконуючи умови укладених договорів, позивач оплатив фірмі LLC Serviced»вартість отриманих послуг в сумі 120 000 Євро, що еквівалентно 848 602,00 гривень, згідно з контрактом б/н від 01.01.2007р. та вартість послуг в сумі 91 415 Євро, що еквівалентно 745 122 грн. 32 коп., згідно з контрактом б/н від 01.01.2008р.

Таким чином, отриманий фірмою LLC Serviced»дохід згідно укладених контрактів б/н від 01.01.2007р. та від 01.01.2008р. є компенсацією вартості послуг, наданих позивачеві, що відповідно до підпункт «й»пункту 13.1. статті 13 Закону № 334 не є об'єктом оподаткування у нерезидента на території України.

Згідно умов Договору про сервісне обслуговування операційної системи UNIX від 01.09.2008р. фірма LLC en Serviced»як виконавець взяла на себе зобов'язання надати Позивачеві такі послуги: настройка та оптимізація роботи операційної системи UNIX, підключення та настройка периферійного обладнання, запровадження систем антивірусного захисту та організація процесу автоматичного оновлення антивірусних баз, проведення діагностичних та профілактичних робіт, здійснення віддаленого моніторингу і адміністрування програмно-апаратного комплексу позивача тощо, а позивач зобов'язаний прийняти та оплатити такі послуги.

Факт надання вищевказаних послуг позивачеві підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг від 30 вересня 2007 року, від 31 жовтня 2007 року, від 30 листопада 2007 року, від 31 грудня 2007 року. За отримані послуги Позивач здійснив оплату у розмірі 27 000 Євро, що еквівалентно 279 187 грн. 67 коп.

Таким чином, отриманий фірмою LLC Serviced»дохід згідно укладеного Договору про сервісне обслуговування операційної системи UNIX від 01.09.2008р. є компенсацією вартостіпослуг, наданих Позивачеві, що відповідно до підпункт «й»пункту 13.1. статті 13 Закону № 334 не є об'єктом оподаткування у нерезидента на території України.

Згідно умов договору від 01 січня 2008 року фірма «ОМАС S.r.L»як виконавець взяла на себе зобов'язання надати позивачеві послуги з технічного обслуговування лінії vo cuoio», а позивач зобов'язаний прийняти та оплатити такі послуги.

Факт надання вищевказаних послуг Позивачеві підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 15 травня 2008 року. За отримані послуги Позивач здійснив оплату у розмірі З 750 Євро.

Отже, отриманий фірмою «ОМАС S.r.L»дохід згідно укладеного Договору від 01.01.2008р. є компенсацією вартості послуг, наданих позивачеві, що відповідно до підпункт «й»пункту 13.1. статті 13 Закону № 334 не є об'єктом оподаткування у нерезидента на території України.

Згідно умов Договору №2008/08/01 від 01 серпня 2008 року фірма Textile Machinery/ NOWO OY»як виконавець взяла на себе зобов'язання надати позивачеві послуги з технічного обслуговування лінії по набивці подушок VAC», а позивач зобов'язаний прийняти та оплатити такі послуги.

Факт надання вищевказаних послуг позивачеві підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 10 вересня 2008 року. За отримані послуги позивач здійснив оплату у розмірі 3 600 Євро.

Отже, отриманий фірмою Textile Machinery/ NOWO OY»дохід згідно укладеного Договору №2008/08/01 від 01 серпня 2008 року є компенсацією вартості послуг, наданих Позивачеві, що відповідно до підпункт «й»пункту 13.1. статті 13 Закону № 334 не є об'єктом оподаткування у нерезидента на території України.

Також помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення № 000012/2201/0 від 15 квітня 2009 року є правомірним, оскільки позивач не надав довідки, передбаченої п. 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 р. № 470.

Така довідка застосовується з метою уникнення подвійного оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами. Тобто, якщо за законодавством України та законодавством держави нерезидента, на користь якого був виплачений дохід, такий дохід є об'єктом оподаткування, то для звільнення від оподаткування в одній із держав надається така довідка.

Оскільки відповідно до підпункту «й»пункту 13.1. статті 13 Закону № 334, доходи виплачені позивачем фірмам LLC Serviced», «ОМАС S.r.L», wo Textile Machinery/ NOWO OY»не є об'єктами оподаткування податком на прибуток нерезидентів, довідки про статус вищевказаних нерезидентів надавати непотрібно, оскільки немає об'єкту оподаткування, який на підставі таких довідок необхідно звільнити від оподаткування.

Крім того, оскільки відсутні правові підстави для донарахування податку на прибуток іноземних юридичних осіб, підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій також відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що податкове повідомлення рішення №000012/2201/0 від 15 квітня 2009 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферпласт Україна»- задовольнити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 4 березня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2011 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 000012/2201/0 від 15 квітня 2009 року про нарахування позивачеві податкового зобов'язання на суму 866 868 гривень, а саме 288 956 гривень податку на прибуток іноземних юридичних осіб та 577 912 гривень штрафних (фінансових) санкцій, та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000012/2201/0 від 15 квітня 2009 року про застосування до позивача штрафних фінансових санкцій у розмірі 11 091 гривня, прийнявши в цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог.

В іншій частині постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 4 березня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2011 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді

С.Е. Острович

Є.А. Усенко Н.Є. Маринчак М.І. Костенко О.І. Степашко