Ухвала суду № 20670379, 17.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" листопада 2011 р. м. КиївК-41135/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючогоСтепашка О.І.

суддів:Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Островича С.Е.

Усенко Є.А.

при секретарі Шкляр А.В.

за участю представників:

позивача Смаля С.М.,

відповідача Гріня А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17.02.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2010

у справі № 2-а-11461/09/2170

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Нафтаком-Плюс»

доДержавної податкової інспекції у м. Херсоні

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтаком-Плюс»(далі по тексту позивач, ТОВ «Нафтаком-Плюс») звернулось до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі по тексту відповідач, ДПІ у м. Херсоні) від 11.11.2008 № 0005602301/0, від 14.01.2009 № 0005602301/1, від 31.03.2009 № 0005602301/2 та від 10.06.2009 № 0005602301/3, від 01.12.2009 № 0005412301/0.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17.02.2010, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2010, позов задоволено; визнано нечинними спірні податкові повідомлення-рішення, з огляду на протиправність їх прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову та ухвалу судів попередніх інстанцій та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки ТОВ «Нафтаком Плюс»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Рубітекс»за період з 01.08.2007 по 31.07.2008, складено акт від 04.11.2008 № 3328/23-5/33590645, в якому встановлені порушення ст. 3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму ПДВ що підлягає сплаті до бюджету в сумі 5754 863,20 грн., в т.ч.: березень 2008 року 1 231 787,70 грн.; квітень 2008 року 2364 181,80 грн.; травень 2008 року 1 338 380,96 грн.; червень 2008 року 820 513,76 грн. та зменшено залишок відємного значення попереднього податкового періоду 210 927 грн. у т.ч.: березень 2008 року 62 389 грн.; квітень 2008 року 18 564 грн.; травень 2008 року 8 059 грн.; червень 2008 року 32 712 грн.; липень 2008 року 89 203 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки та адміністративного оскарження, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0005602301/0 від 11.11.2008, № 0005602301/1 від 14.01.2009, № 0005602301/2 від 31.03.2009, № 0005602301/3 від 10.06.2009 року про визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість в розмірі 8632294,80 грн., у т.ч. 5754863,20 грн. основного платежу та 2877431,60 грн. штрафних санкцій.

За результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «Нафтаком Плюс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 31.03.2009 валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 31.03.2009, складено акт від 19.11.2009 № 3503/23-5/33590645, в якому встановлено порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: заниження податку на додану вартість на загальну суму 143 973 грн., в т. ч: - серпень 2008 року 143 973 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 01.12.2009 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005412301/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 143 973 грн. та штрафних санкцій в розмірі 71986,50 грн.

Судами також встановлено, що позивач мав господарські відносини з ТОВ «Рубітекс»по придбанню та збуту паливно - мастильних матеріалів. Господарська діяльність здійснювалась на підставі договору поставки нафтопродуктів № 29/02-08/НП від 29.02.2008, договору придбання нафтопродуктів №14/05-08/ПН від 14.05.2008 та договору комісійної реалізації нафтопродуктів, які належали ТОВ «Рубітекс», від 01.03.2008 №01/03-08/НП.

За даними договорами, постачання та продаж нафтопродуктів, розрахунки між сторонами проведені повністю у безготівковій формі.

При дослідженні походження товару, отриманого від ТОВ «Рубітекс»відповідачем було встановлено, що зазначені товари ТОВ «Рубітекс»придбав у ПП «Демол - сервіс».

Донараховуючи податкові зобовязання з податку на додану вартість, відповідач виходив з того, що за укладеними між ТОВ «Рубітекс»і ПП «Демол - сервіс» угодами нафтопродукти не постачались, а договори поставки були укладені без мети настання реальних наслідків, оскільки у ПП «Демол - сервіс»відсутні необхідні умови для здійснення операцій з поставки нафтопродуктів, податок на додану вартість по даним операціям ПП «Демол - сервіс»не декларував і в бюджет не сплачував.

Як встановлено судами, за матеріалами перевірок податкова інспекція підтвердила наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних та сплати податку на додану вартість постачальникам у складі вартості товарів.

Також за даними відповідача особа, яка укладала договори на придбання та продаж товарів від імені ТОВ «Рубітекс»не мала на це повноважень, оскільки відповідно до статуту товариства, рішення про укладення угод приймаються виключно загальними зборами учасників товариства.

Відповідач вважає, що позивач діяв без належної обачності при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Рубітекс»і йому мало бути відомо про фактичний та адміністративно - майновий стан постачальника та покупця товарів.

Судами попередніх інстанцій встановлено фактичне вчинення господарських операцій між ТОВ «Нафтаком - Плюс»та ТОВ «Рубітекс»за договорами купівлі - продажу, договором комісії.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно п. 1.7. ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1. п. 7.4., абз. 3 пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 вказаного закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судами, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про правильність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі належно оформлених податкових накладних, в результаті сплаченого постачальникам у складі вартості поставлених товарів податку на додану вартість.

Крім того, слід звернути увагу, що вимога про визнання нечинним може стосуватись лише нормативно-правового акта. Щодо акта індивідуальної дії правильними вимогами мають бути: визнання його протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування), які є одним і тим же способом захисту порушеного права згідно ст. ст. 105, 162 КАС України, сформульованим у різних словесних формах. Однак, неврахування цього судами не вплинуло на правильне вирішення в даній справі спору по суті.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17.02.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко

Судді(підпис)М.І. Костенко

(підпис)Н.Є. Маринчак

(підпис)С.Е. Острович

(підпис)Є.А. Усенко

З оригіналом згідно

Помічник судді О.Я. Меньшикова Суддя О.І. Степашко