Ухвала суду № 20670300, 01.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" грудня 2011 р. м. КиївК-9861/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Степашко О.І., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля»(далі Товариство)

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.01.2009

у справі № 2-а-10935/08/0570

за позовом Товариства

до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (далі СДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача Полякова О.В.,

відповідача не зявились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.10.2008 позов задоволено; податкове повідомлення-рішення СДПІ від 30.11.2007 №0003041312/0/41277/10/15-16-23/3 скасовано. У прийнятті цієї постанови суд першої інстанції виходив з відсутності у позивача правовстановлюючих документів на спірні земельні ділянки, що виключає наявність у Товариства обовязку сплачувати земельний податок за такі ділянки.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.01.2009 назване рішення окружного адміністративного суду скасовано; у позові відмовлено з мотивів існування у позивача обовязку сплачувати земельний податок з дня фактичного перебування землі у його користуванні, оскільки закон не передбачає звільнення від сплати земельного податку землекористувачів у разі відсутності документів.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Донецького окружного адміністративного суду зі спору, посилаючись на помилкове скасування апеляційним судом правильної та вмотивованої постанови суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу СДПІ зазначає про обґрунтованість висновків апеляційного суду та просить залишити оскаржувану постанову без змін, а скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що в ході проведення ДПІ виїзної планової перевірки Товариства з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.06.2007, оформленої актом від 19.11.2007 № 779/15-16-23/3-00169845, було виявлено факт ненарахування та несплати позивачем земельного податку із земель, на яких розташовані належні позивачеві обєкти технічної інфраструктури. Наведена обставина стала підставою для прийняття контролюючим органом оспорюваного податкового повідомлення-рішення, за яким Товариству було визначено податкове зобовязання з земельного податку в сумі 104515,41 грн. (у тому числі 69676,64 грн. за основним платежем та 34838,47 грн. за штрафними санкціями).

За змістом частини першої статті 2 Закону України «Про плату за землю»(що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

У статті 5 названого Закону визначено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до статті 15 цього ж Закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

При цьому відповідно до частини третьої статті 30 Земельного кодексу України (який введено в дію з 15.03.1991 та був чинний на момент укладення позивачем договорів купівлі-продажу спірних обєктів технічної інфраструктури) при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

З огляду на наведені законодавчі приписи суд апеляційної інстанції, встановивши факт дійсного перебування спірних ділянок у користуванні позивача за наслідками придбання у власність обєктів нерухомого майна, розташованих на цих ділянках, дійшов обґрунтованого висновку про те, що за даних обставин відсутність правовстановлюючих документів на земельні ділянки, які фактично перебувають у користуванні Товариства, не може бути підставою для звільнення останнього від сплати земельного податку, та правомірно відмовив у позові.

А відтак процесуальних підстав для скасування оскаржуваної постанови Донецького апеляційного адміністративного суду не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.01.2009 у справі № 2-а-10935/08/0570 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко