Ухвала суду № 20669927, 24.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2011 року м. КиївК-22256/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівКостенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Островича С.Е.

Усенко Є.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Техносервіс»

на постанову Господарського суду Сумської області від 26.03.2008

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2008

у справі № АС10/520-07

за позовомСпільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Техносервіс»

до Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Техносервіс»(далі по тексту позивач, СП у формі ТОВ «Техносервіс») звернулось до суду, з урахуванням уточнень позовних вимог, з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (далі по тексту відповідач, Глухівська МДПІ Сумської області) № 0000122301/1, № 0000132301/1 від 21.05.2007; № 000122301/1, № 0000132301/1, № 0000232301/1, № 0000242301/1 від 31.07.2007.

Постановою Господарського суду Сумської області від 26.03.2008, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2008, позов задоволено частково; визнано нечинними спірні податкові повідомлення-рішення № 0000122301/1, № 0000132301/1, № 0000232301/1, № 0000242301/1 від 31.07.2007; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000132301/1 від 21.05.2007 в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1350 грн. та 675 грн. штрафних (фінансових) санкцій; в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 21.05.2007 № 0000132301/1 в частині донарахування 8308 грн. штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість в задоволенні позову відмовлено; в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 21.05.2007 № 0000122301/1 в частині донарахування 3918 грн. штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, з урахуванням меж перегляду, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної виїзної планової перевірки СП у формі ТОВ «Техносервіс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 по 31.12.2006, складено акт № 699/23/21113435 від 10.05.2007.

На підставі результатів вказаної перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомленням-рішенням від 21.05.2007:

-№ 0000122301/1 донараховано податок на прибуток в сумі 783 грн., 3 918 грн. штрафні санкції,

-№ 0000132301/1 донараховано 2 279 грн. податку на додану вартість, 8 983 грн. штрафних санкцій.

Позивач вважає, що штрафні (фінансові) санкції застосовані неправомірно, в порушення ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яка обмежує розмір штрафних санкцій 50 відсотками суми недоплати податкового зобовязання. Крім того, з донарахованих 2 279 грн., 1 350 грн. позивач вважає такими, що нараховані безпідставно, без врахування податкової накладної виписаної ТОВ «Інтекс» № 42 від 03.04.2006.

Згідно наданого позивачем реєстру податкових накладних і розрахунку нарахувань по акту планової перевірки судами встановлено, що, дійсно, ця накладна із сумою податку на додану вартість 1 350 грн. відповідачем не врахована. Відповідач наявність при перевірці цієї накладної не заперечує і пояснює, що вона мала бути врахована.

Однак доказів відповідно до п. 2 ст. 71 КАС України не надав.

Таким чином, повідомлення-рішення № 0000132301/1 судами попередніх інстанці1 правомірно визнано нечинним в частині визначенняподаткового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1 350 грн.

Щодо нарахування штрафних (фінансових) санкцій, слід зазначити таке.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Як встановлено судами, відповідачем нараховано позивачу до сплати 7 836 грн. податку на прибуток, 17 966 грн. податку на додану вартість.

Згідно з наведеною вище нормою Закону визначені штрафні санкції в розмірі 50 % від донарахованих сум: 3 918 грн. по податку на прибуток, 8 983 грн. по податку на додану вартість.

Помилковими є твердження позивача про те, що штрафні санкції можуть бути нараховані лише на суму, визначену податковим органом як недоплата, а не на всю суму заниження податкового зобовязання.

З врахуванням неправомірності завищення суми податку на додану вартість в розмірі 1 350 грн., штрафні санкції по цьому ж повідомленню-рішенню підлягають зменшенню на суму 675 грн.

Крім того, слід звернути увагу, що вимога про визнання нечинним може стосуватись лише нормативно-правового акта. Щодо акта індивідуальної дії правильними вимогами мають бути: визнання його протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування), які є одним і тим же способом захисту порушеного права згідно ст. ст. 105, 162 КАС України, сформульованим у різних словесних формах. Однак, неврахування цього судами не вплинуло на правильне вирішення в даній справі спору по суті.

Враховуючи викладене, межі перегляду, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Техносервіс»відхилити.

Постанову Господарського суду Сумської області від 26.03.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)М.І. Костенко (підпис)Н.Є. Маринчак (підпис)С.Е. Острович (підпис)Є.А. Усенко З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова Суддя О.І. Степашко