Ухвала суду № 20669719, 14.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" грудня 2011 р. м. КиївК/9991/72259/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Лосєв А.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Маринчак Н.Є.

Пилипчук Н.Г.,

за участю секретаряТитенко М.П.,

за участю представників позивача:не зявився, відповідача:не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.02.2011 р.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2011 р.

у справі № 2а-3919/10/1770

за позовомПриватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Трейд-Пак»

до Державної податкової інспекції у м. Рівне

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Трейд-Пак»(надалі позивач, ПП «Виробничо-комерційна фірма «Трейд-Пак») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне (надалі відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.02.2011 р. (суддя О.М. Дудар), залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя М.М.Капустинський, судді: І.Ф. Бондарчук, І.Г. Охрімчук) позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.08.2010 р. №0000652342/2, № 0000662342/2, рішення від 16.06.2010 р. № 26582/25-09 про внесення змін до рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 19.05.2010 р. № 21234 про результати розгляду первинної скарги, рішення від 08.07.2010р. № 30443/23-516 про внесення змін до податкового повідомлення-рішення від 20.05.2010 р. №0000652342/1.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається з матеріалів справи, представниками відповідача проведено планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2009 р., за результатами якої 26.02.2010 р. складено акт № 215/23-100/32803033 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів підпунктів 12.1.5 пункту 12.1 статті 12, підпункту 16.4 статті 16 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 277380,90 грн.; підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі Закон України «Про податок на додану вартість»), що виразилося у заниженні податку на додану вартість на суму 35170,00 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 12.03.2010 р. № 0000662342/0, яким визначено позивачу податкові зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 52755,00 грн., у т.ч. 35170,00 грн. основного платежу та 17585,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; від 12.03.2010 р. № 0000652342/0, яким визначено позивачу податкові зобовязання з податку на прибуток у розмірі 333 747,40 грн., у т.ч. 277380,90 грн. основного платежу та 56366,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.03.2010 р. № 0000652342/0 у частині нарахованого податку на прибуток у розмірі 262298,90 грн. та 52123,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення-рішення від 12.03.2010 р. № 0000662342/0 у частині нарахованого податку на додану вартість у розмірі 6389,00 грн. і 3194,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У звязку з цим, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: від 20.05.2010 р. № 0000652342/1, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 19325,00грн., у т.ч. 15082,00грн. основного платежу та 4243,00грн. штрафних (фінансових) санкцій, та податкове повідомлення-рішення від 20.05.2010 р. № 0000662342/1, яким позивачу визначено податкове зобовязанні з податку на додану вартість на загальну суму 43171,50 грн., у т.ч.: 28 781,00 грн. основного платежу та 14390,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, 16.06.2010 р. відповідачем було прийнято рішення № 26582/25-09 про внесення змін до рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 19.05.2010 р. №21234/25-09 про результати розгляду первинної скарги, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення від 12.03.2010 р. № 0000652342/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток залишено без змін та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.03.2010 р. № 0000662342/0 у частині 6389,00 грн., нарахованого податку на додану вартість і 3194,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також, 08.07.2010 р. ДПІ у м. Рівне прийнято рішення № 30443/23-516 про внесення змін до податкового повідомлення-рішення від 20.05.2010 р. №0000652342/1, а саме змінено загальну суму податкового зобовязання з податку на прибуток до 333747,40 грн., у т.ч. 277380,90 грн. основного платежу та 56366,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами повторного адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення від 12.03.2010 р. № 0000652342/0 у частині 277380,90 грн. податкових зобовязань з податку на прибуток та від 20.05.2010 р. № 0000662342/1, у частині донарахованих податкових зобовязань з податку на додану вартість на загальну суму 43171,50 грн., залишено без змін. У звязку з цим, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.08.2010 р. №0000652342/2, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у загальній сумі 333747,40грн., у т.ч. 277380,90грн. основного платежу та 56366,50грн. штрафних (фінансових) санкцій, та податкове повідомлення-рішення від 02.08.2010 р. № 0000662342/2, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 43171,50 грн., у т.ч. 28781,00грн. основного платежу, 14390,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Що стосується правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 02.08.2010 р. № 0000652342/2, яким визначено позивачу суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до акта перевірки порушення позивачем приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»полягали у не включенні останнім до складу валових доходів сумнівної (безнадійної) заборгованості у розмірі 1098259,60 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що кредиторська заборгованість у позивача перед приватним підприємством «Астіон»у сумі 104009,70 грн., товариством з обмеженою відповідальністю «Гравіс Трейдінг»у сумі 177703,70 грн., приватним підприємцем ОСОБА_1 у сумі 296521,60 грн., товариством з обмеженою відповідальністю «Мірріс»у сумі 117416,70 грн. та товариством з обмеженою відповідальністю «ТескоПак»у сумі 265544,90 грн. виникла після отримання товарів та послуг у 2007 2009 роках за накладними та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), строк оплати товару та наданих послуг, у яких не визначено. Крім того, судами встановлено, що надання позивачу послуг та виконання робіт здійснювалося без укладання договорів.

Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, початок перебігу строку позовної давності починається після закінчення семиденного строку від дня пред'явлення вимоги кредиторами.

Судами встановлено, що вище згадані контрагенти (кредитори) не предявляли позивачу жодних вимог щодо виконання грошових зобовязань за укладеними договорами.

Згідно з приписами пункту 1.25 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безнадійна заборгованість це заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Враховуючи приписи вказаної норми та обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо відсутності підстав вважати кредиторську заборгованість позивача перед приватним підприємством «Астіон», товариством з обмеженою відповідальністю «Гравіс Трейдінг», приватним підприємцем ОСОБА_1, товариством з обмеженою відповідальністю «Мірріс» та товариством з обмеженою відповідальністю «ТескоПак»безнадійною, оскільки строк позовної давності не сплив. Тобто позивач правомірно не вніс до складу валового доходу суму кредиторської заборгованості у розмірі 961196,60 грн.

А відтак, податковим органом було неправомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.08.2010 р. № 0000652342/2, яким донараховано позивачу податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 277380,90 грн.

Що стосується законності донарахування позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 43171,00 грн. за порушення приписів підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції встановлено, що відповідачем відсторновано з податкового кредиту позивача за березень 2009 року суму 28781,00 грн. Підставою для такого відсторнування стали висновки акта перевірки про ненадання позивачем доказів невключення до складу податкового кредиту обумовлених сум двічі у березні 2009 року та у звітних місяцях 2007 року. При цьому, податковий орган зазначив, що ПП ВКФ «Трейд-Пак»не надано реєстрів отриманих податкових накладних за попередні періоди.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Під час розгляду даної справи у судах першої та апеляційної інстанцій підтверджено , суми податку на додану вартість за період, що перевірявся, оформленими належними чином, податковими накладними.

Крім того, у додатку № 4 до акту перевірки «Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки»наведено повний перелік первинних документів (накладних, податкових накладних та ін.), що підтверджують усі суми податку на додану вартість, у тому числі 28781,00 грн.

Наявність первинних документів, а саме податкових накладних, які свідчать про законність включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 28781,00 грн. відповідачем спростовано не було.

А відтак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій щодо незаконності донарахування податковим органом позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 43171,00грн.

Що стосується правомірності прийнятих податковим органом рішень від 16.06.2010 р. № 26582/25-09 про внесення змін до рішення ДПІ у м. Рівне № 21234 від 19.05.2010 р. про результати розгляду первинної скарги та від 08.07.2010 р. № 30443/23-516 про внесення змін до податкового повідомлення-рішення від 20.05.2010 р. № 0000652342/1, то колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що контролюючий орган зобовязаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що скаргу на податкові повідомлення-рішення від 12.03.2010 р. податковий орган отримав 23.03.2010р., проте рішення за наслідками її розгляду прийняв лише 19.05.2010 р., тобто з пропуском, встановленого податковим законодавством строку.

Будь-яких доказів, які б свідчили про продовження відповідачем строків розгляду скарги платника податків під час розгляду справи надано не було.

Крім того, відповідач з порушенням строків розгляду скарги прийняв рішення від 16.06.2010 р. № 26582/25-09 про внесення змін до рішення ДПІ у М.Рівне № 21234 від 19.05.2010 р. про результати розгляду первинної скарги та рішення від 08.07.2010 р. №30443/23-516 про внесення змін до податкового повідомлення-рішення від 20.05.2010 р. №0000652342/1.

Пунктом 9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11.12.1996 р. № 29, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.1996 р. за № 723/1748 визначено, що державна податкова адміністрація (інспекція) при розгляді скарги (заяви) платника податків перевіряє законність і обґрунтованість рішення (податкового повідомлення, податкової вимоги), що оскаржується, і приймає одне з таких рішень: залишає рішення (податкове повідомлення, податкову вимогу), яке оскаржується, без змін, а скаргу (заяву) без задоволення; скасовує в певній частині рішення (податкове повідомлення, податкову вимогу), яке оскаржується, і не задовольняє скаргу (заяву) платника податків в певній частині; скасовує рішення (податкове повідомлення, податкову вимогу), яке оскаржується, і задовольняє скаргу (заяву) платника податків; про податковий компроміс; збільшує суму податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу; залишає у випадках, передбачених статтею 8 Закону України «Про звернення громадян», скаргу (заяву) без розгляду та повертає її автору.

У зазначеному переліку відсутнє право податкового органу вносити зміни у раніше прийняті рішення (у тому числі, і в податкові повідомлення-рішення) за результатами розгляду скарги.

А відтак, висновоки судів першої та апеляційної інстанції щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 02.08.2010 р. № 0000652342/2, №0000662342/2 та рішень від 16.06.2010 р. № 26582/25-09, від 08.07.2010 р. № 30443/23-516 є законними та обґрунтованими.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 211, 2141, 215, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне у справі № 2а-3919/10/1770 залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.02.2011 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2011 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М.

Судді(підпис)Бившева Л.І.

(підпис)Ланченко Л.В.

(підпис)Маринчак Н.Є.

(підпис)Пилипчук Н.Г.

Суддя А.М. Лосєв