Ухвала суду № 20669710, 14.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" грудня 2011 р. м. КиївК/9991/71139/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Лосєв А.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Маринчак Н.Є.

Пилипчук Н.Г.,

за участю секретаряТитенко М.П.,

за участю представників позивача:не зявився, відповідача:Шкодича Ю.В.,

третьої особи:Литвинчук В.О.,

прокуратури:не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.02.2011 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 р.

у справі № 2а-4913/10/2670

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юком»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на

стороні відповідача Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва,

за участюпрокуратури Дарницького району м. Києва

про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юком»(надалі позивач, ТОВ «Юком») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (надалі відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва, за участю прокуратури Дарницького району м. Києва про скасування рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.02.2011 р. (суддя К.С. Пащенко), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Н.М. Літвіна, судді: А.Ю.Коротких, Є.В. Чаку) позов задоволено повністю: скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.08.2009 р. № 0006572302/0; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається з матеріалів справи, представниками відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2009 р., за результатами якої 06.08.2009 р. складено акт № 467/23-2/31575358 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 5563383,00 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.08.2009 р. № 0006572302/0, яким визначено позивачу суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 10092591,00 грн., у т.ч. 5225159,00 грн. основного платежу та 4867432,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до доводів відповідача, підставою для донарахування товариству податкових зобовязань з податку на прибуток підприємства стало віднесення останнім до складу валових витрат вартості товару без наявності сертифікатів відповідності на загальну суму 22253533,42 грн., що, на його думку, суперечить приписам підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки податкового органу передчасними, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.04.2008 р. між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Аура»(надалі ТОВ «Аура») було укладено договір поставки №30/04-Ю, за яким останнє зобовязалося передати у власність позивача нафтопродукти.

Відповідно до пункту 2.1 цього Договору сторони погодили, що якість товару, який продається, повинна відповідати діючими техніко-юридичними документами (ГОСТ, ТУ, ДСТУ і інші) і підтверджується паспортом якості заводу виробника (постачальника) і при необхідності сертифікатом відповідності.

На виконання умов договору ТОВ «Аура»поставило позивачу: дизельне паливо ЛД-0,2 у кількості 279,308 тонн загальною вартістю 1787291,89 грн. (з ПДВ), що підтверджується накладною на реалізацію від 07.05.2008 р. № 1370; бензин А-92 у кількості 4973,205 тонн загальною вартістю 30177006,28 грн. (з ПДВ), що підтверджується накладними на реалізацію від 09.05.2008 р. № 1371, від 12.05.2008 р. № 1372, від 16.05.2008р., №1373, від 06.02.2009 р. №1619, від 14.02.2009 р. №1620. Факт придбання згаданих нафтопродуктів також підтверджено наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок позивача.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій між ТОВ «Юком»та ТОВ«Аура»також підтверджується наявними у матеріалах справи договорами поставки та надання послуг з приймання, зберігання та відпуску товарів між ТОВ «Юком»та Відкритим акціонерним товариством «Закарпатнафтопродукт-Мукачево», актами прийому-передачі, накладними, податковими накладними, паспортами якості, сертифікатами відповідності, оформленими як під час здійснення поставки на підставі договору між ТОВ «Юком»та ТОВ «Аура», так і під час подальшого продажу позивачем зазначених нафтопродуктів, що свідчить про відсутність умислу на укладення вказаних договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з приписами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як зазначалось вище, судами попередніх інстанцій встановлено, що витрати позивача повязані із придбанням нафтопродуктів на загальну суму 22253533,42 грн. та їх отриманням підтверджені належними первинним документами, що відповідачем не спростовано.

Посилання податкового органу на відсутність сертифікатів відповідності на нафтопродукти як на підставу для визнання операцій з поставки нафтопродуктів безтоварними обґрунтовано відхилені судами як безпідставні, оскільки їх відповідність стандартам, що діють в Україні підтверджено:

на дизельне паливо ЛД-0,2 у кількості 279,308 тонн сертифікатом відповідності UA1.072.0065203-08, у якому зазначено наступне: термін дії з 06.05.2008 р. по 05.11.2008 р. Виробник продукції ТОО «Атирауський НПЗ», м. Атирау, вул. Говорова, 1, Казахстан, кількість 279521 кг. Сертифікат видано ТОВ «Корнелія»;

на бензин А-92 у кількості 228,957 тонн сертифікатом відповідності UA1.072.0066109-08, у якому зазначено наступне: термін дії з 07.05.2008 р. по 06.11.2008 р. Виробник продукції ТОО «Атирауський НПЗ», м. Атирау, вул.. Говорова, 1, Казахстан, кількість 229618 кг. Сертифікат видано ТОВ «Корнелія»;

на бензин А-92 у кількості 4744,248 тонн сертифікатом відповідності UA1.072.0066901-08, у якому зазначено наступне: термін дії з 08.05.2008 р. по 07.05.2009 р. Виробник продукції ОАО «Нафтан», м. Новополоцьк, Бєларусь. Сертифікат видано ТОВ «Корнелія».

Крім того, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що відсутність на одному з наданих позивачем примірників сертифікатів відповідності серії UA1.072.0066901-08 відміток Енергетичної регіональної митниці не можуть бути підставою для виключення витрат з придбання товару з складу валових витрат, оскільки зазначені відмітки фіксують етапи проведення митних процедур при імпорті товару на територію України, тоді як позивачем було придбано товар вже після його митного оформлення.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій, якими визнано донарахування позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток згідно податкового повідомлення-рішення від 19.08.2009 р. № 0006572302/0 необґрунтованими.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 211, 2141, 215, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва у справі № 2а-4913/10/2670 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.02.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Ланченко Л.В. (підпис)Маринчак Н.Є. (підпис)Пилипчук Н.Г. Суддя А.М. Лосєв