Ухвала суду № 20669662, 21.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" грудня 2011 р. м. КиївК-44997/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Лосєв А.М.

Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2009 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2009 р.

у справі № 2а-7184/08/2070

за позовом Приватної фірми «Чаклун»

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про визнання незаконними дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2009 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2009 р., у повному обсязі задоволено позовні вимоги Приватної фірми «Чаклун»(далі позивач) до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова (далі - відповідач). Визнано незаконними дії податкової інспекції щодо проведення позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.05.2008 р.

Висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову мотивований неправомірністю дій відповідачів щодо проведення позапланової виїзної перевірки позивача.

Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, податкова інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу контролюючого органу на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 та. ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі наказу Начальника ДПІ №491 від 20.05.2008 р. «Про проведення позапланової виїзної перевірки ПФ «Чаклун»(з терміном проведення перевірки з 21.05.2008 р. по 27.05.2008 р.), а також Наказу Начальника ДПІ №513 від 27.05.2008 р. «Про продовження терміну проведення позапланової виїзної перевірки ПФ «Чаклун»(з терміном проведення перевірки з 28.05.2008 р. по 30.05.2008 р.), відповідачем у період з 21.05.2008 р. по 30.05.2008 р. проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.05.2008 р.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем складено Акт №2617/23/31436322 від 05.06.2008 р.

Вирішуючи питання про можливість розгляду даної справи у порядку адміністративного судочинства суди попередніх інстанцій виходили з того, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України не може погодитися з таким висновком судів та вбачає наявність підстав для закриття провадження в адміністративній справі, зважаючи на наступне.

За визначенням, наведеним у п.1 ч. 1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (далі адміністративна справа) переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обовязки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод (ст.2, п.1 ч.1 ст.17 КАС).

З наведених процесуальних норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю субєкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обовязки у сфері публічно-правових відносин.

З наведених процесуальних норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю субєкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обовязки у сфері публічно-правових відносин.

Між тим, за змістом ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обовязкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції, передбачені ст.8 цього Закону, крім функцій, зазначених у п.2, п.3, п.8, п.11, п.12, п.13, п.16, а також п.15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору.

У разі коли зазначені у частині першій цієї статті органи державної податкової служби безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції.

Згідно з ч.1 ст.8 згаданого Закону Державна податкова адміністрація України здійснює безпосередньо функції, повязані зі здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Правовий аналіз вказаних норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні»свідчить про те, що органи державної податкової служби (у т.ч. і Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова) є уповноваженими державою органами для здійснення функцій контролю за контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

При цьому, підстави, порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок та умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до їх проведення наведені в ст.11№ та 11І названого Закону.

Визначаючи правові наслідки недодержання вказаних вимог, законодавець передбачив право платника податків на недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки. Як вбачається з матеріалів справи, таким правом позивач не скористався.

Між тим, неправомірне, на думку позивача, проведення перевірки не може бути самостійною підставою для скасування рішення субєкта владних повноважень, викладеного у формі акта перевірки.

З огляду на викладені приписи законодавства, такою підставою може стати лише спростування висновків контролюючого органу про вчинення позивачем порушень, зафіксованих у такому акті перевірки.

Відтак, при фактичному проведенні перевірки, діями податкового органу, які породжують, змінюють або припиняють права та обовязки позивача у сфері публічно-правових відносин будуть відповідні рішення про донарахування податкових зобовязань та/або визначення штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Неврахування наведених законодавчих приписів призвело до помилкового відкриття провадження у даній адміністративній справі та вирішення спору по суті.

За наведених обставин, ухвалені в адміністративній справі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у ній відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 157, 220 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2009 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2009 р. у справі №2а-7184/08/2070 скасувати. Провадження в адміністративній справі №2а-7184/08/2070 закрити.

3. Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіБившева Л.І. Ланченко Л.В. Лосєв А.М. Пилипчук Н.Г.