Ухвала суду № 20669651, 14.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" грудня 2011 р. м. КиївК/9991/68597/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Лосєв А.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Маринчак Н.Є.

Пилипчук Н.Г.,

за участю секретаряТитенко М.П.,

за участю представників позивача:не зявився, відповідача:не зявився,

прокуратури:Турлова Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу прокуратури Одеської області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2011 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011 р.

у справі № 2а-9808/10/1570

за позовомПриватного підприємства «Белль-Транс-Фрут»

до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси

за участюпрокуратури Суворовського району м. Одеси

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Белль-Транс-Фрут»(надалі позивач, ПП «Белль-Транс-Фрут») звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси (надалі відповідач, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2011 р. (суддя К.С. Єфіменко), залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя М.М. Милосердний, судді: В.О. Алексєєв, І.Г. Ступаков) позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 06.10.2010 р. № 0002322301/0, №0002432301/0.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, прокуратура Одеської області звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається з матеріалів справи, представниками відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 31.08.2009 р. по 31.03.2010 р., за результатами якої 17.09.2010 р. складено акт 54/4/23-1/36613004 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів: підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 12961349,00 грн.; підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.3 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим, позивачу донараховано податок на додану вартість у розмірі 5167138,59 грн.

На підставі акта позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.10.2010р. № 0002422301/0, яким визначено позивачу суму податкових зобовязань з податку на прибуток у розмірі 23369129,70 грн. у т.ч. 12980433,00 основного платежу та 10388696,70 грн. штрафних (фінансових) санкцій; від 06.10.2010р. № 0002432301/0, яким визначено позивачу суму податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 10349544,00 грн. у т.ч. 5174772,00 основного платежу та 5174772,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновки податкового органу ґрунтуються на підставі наданих працівниками УПМ ДПА в Одеській області карантинних сертифікатів, відповідно до яких ПП «Белль-Транс-Фрут»у період з 01.01.2010 р. по 31.03.2010 р. імпортувало продукцію споживачам в Україні на загальну суму 25835692,00 грн. Зазначена сума не була відображена у бухгалтерському обліку підприємства та включена у податкову звітність з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість. При цьому, на думку відповідача, виписка карантинних сертифікатів є достатнім доказом підтвердження відвантаження товарів на адресу споживачів.

Однак колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з таким висновком податкового органу, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

З аналізу викладених норм вбачається, що подіями, які є підставою для включення сум коштів до складу валових доходів та нарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість або зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів або факт виконання робіт (надання послуг).

Разом з тим, під час судового розгляду податковим органом не доведено ні факту отримання позивачем оплати за продукцію, що зазначена в карантинних сертифікатах, від контрагентів у готівковій чи безготівковій формах, ні факту виконання робіт (відвантаження товару) на суму 25835692,00 грн.

Твердження податкового органу та прокуратури про те, що карантинні сертифікати можуть слугувати достатнім доказами відвантаження товару на вказану суму є помилковими, з огляду на наступне.

Пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 1 статті 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до статті 19 Закону України від 30.06.1993 р. № 3348-XІІ «Про карантин рослин»карантинний сертифікат - документ, який видається органами Державної служби з карантину рослин України та засвідчує фітосанітарний стан об'єктів регулювання, що вивозяться та/або ввозяться у карантинну зону, транспортуються територією України.

З аналізу викладених норм вбачається, карантинний сертифікат не є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції.

Отже, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, які зазначили, що висновки контролюючого органу та прокуратури, про те, що підставою для виникнення у позивача зобовязання з віднесення вартості товарів до складу валового доходу підприємства та до податкових зобовязань з податку на додану вартість за І квартал 2010 року є, підтверджений карантинними сертифікатами, факт поставки цієї продукції на адресу контрагентів, є помилковим та безпідставним.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 211, 2141, 215, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу прокуратури Одеської області у справі № 2а-9808/10/1570 залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2011 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Ланченко Л.В. (підпис)Маринчак Н.Є. (підпис)Пилипчук Н.Г. З оригіналом згідно Суддя А.М. Лосєв