Ухвала суду № 20669650, 21.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" грудня 2011 р. м. КиївК-9866/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Лосєв А.М.

Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван Харків»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2009 р.

у справі №22-а-6734/08 (2а-4152/08 номер справи у суді першої інстанції)

за позовом Прокурора Московського району м. Харкова в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван Харків»

про стягнення заборгованості перед бюджетом,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2008 р. у повному обсязі відмовлено у задоволенні адміністративного позову Прокурора Московського району м. Харкова в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван Харків»(далі відповідач) про стягнення заборгованості перед бюджетом.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2009 р. рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове, яким адміністративний позов Прокурора Московського району м. Харкова в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван Харків»на користь держави заборгованість перед бюджетом у розмірі 16.150,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Представниками контролюючого органу було проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу господарської одиниці гіпермаркет «КАРАВАН», що розташований за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці ріг вул. Барабашова, та належить субєкту підприємницької діяльності ТОВ «Караван Харків», а саме: каси № 16.

За результатами проведеної перевірки був складений акт №20340100/2303 від 19.03.2007 р., яким зафіксовано порушення п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі готівкових коштів, яка зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій на суму 3.230,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки податковою інспекцією було прийнято рішення №0001682303 від 28.03.2007 р. про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 16.150,00грн., яке за результатами адміністративного оскарження було залишене без змін.

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача несплаченої у добровільному порядку заборгованості у сумі 16.150,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Вирішуючи питання про правильність обрання та застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з судами про необхідність застосування приписів ГК України.

Так, відповідно до ст.238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються ст.239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

З огляду на викладене фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні ст.238, ст.239 ГК України, а відтак повинні застосовуватися у межах строків, визначених ст.250 цього Кодексу.

Статтею 250 ГК України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що застосування до відповідача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»має здійснюватися саме у межах строків, встановлених ст.250 ГК України.

Між тим, суд першої інстанції помилково встановив порушення позивачем названих строків, зазначивши, що такі строки фактично є строками звернення контролюючим органом до суду з відповідним позовом про стягнення суми заборгованості.

У той же час, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що ст.250 ГК України визначає межі застосування адміністративно-господарських санкцій, а не межі звернення до суду з позовом про стягнення таких санкцій, оскільки останні регламентуються процесуальними приписами ст.99 КАС України, якою визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, суд апеляційної інстанції цілком правильно встановив, що порушення відповідачем положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»було встановлено податковою інспекцією під час перевірки платника податків 19.03.2007 р., рішення про застосування фінансової санкції позивачем прийнято 28.03.2007 р. (у цей же день вручено директору відповідача), тобто у межах строку, встановленого законодавчими вимогами ст.250 ГК України.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню субєктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Якщо протягом зазначеного терміну субєкт господарювання не сплатив суму штрафу до бюджету та не оскаржив рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, орган державної податкової служби, відповідно до п.11 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та п.2 ст.50, п.4 ст.17, ст.99 КАС України, звертається до суду з позовною заявою про стягнення суми заборгованості, що обліковується за таким субєктом.

Судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що згідно вихідного штампу Прокурор Московського району м. Харкова звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова до Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван-Харків»14.03.2008 р. (зареєстровано судом 20.03.2008 р.), тобто у межах строків, передбачених ст.99 КАС України.

Зважаючи на викладене, задоволення судом апеляційної інстанції позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості є цілком обґрунтованим.

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван Харків»залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2009 р. у справі №22-а-6734/08 (2а-4152/08 номер справи у суді першої інстанції) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіБившева Л.І. Ланченко Л.В. Лосєв А.М. Пилипчук Н.Г. Суддя О.М. Нечитайло