Ухвала суду № 20669622, 21.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" грудня 2011 р. м. КиївК-12565/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Лосєв А.М.

Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ЛАН»

на постанову Господарського суду Сумської областi від 25.07.2008 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2009 р.

у справі № АС 3/124-08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ЛАН»

до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ЛАН»(далі позивач) звернулось з адміністративним позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (далі відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Сумської областi від 25.07.2008 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя П.І. Левченко, судді Л.А. Костенко, В.М. Моїсеєнко), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2009 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя Ю.М. Філатов, судді Н.С. Водолажська, М.І. Гуцал), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено такі фактичні обставини справи. Представниками податкового органу було проведено виїзну позапланову перевірку господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2007 року, за результатами якої складено акт від 17.10.2007 р. №197/23/30811351/178.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 12 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України зі змінами та доповненнями.

На підставі акту прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.10.2007 р №0000352300/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 50000,00 грн., №0000362300/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 3193,40 грн., від 11.01.2008 р. №0000562300/145, яким визначено суму штрафних санкцій (фінансових) санкцій у розмірі 105,00 грн. Податкове повідомлення-рішення від 29.10.2007 р №0000352300/0 за наслідками адміністративного узгодження було залишено без змін та прийнято податкове нове повідомлення-рішення від 09.01.2008 р. №0000352300/2, аналогічне за змістом.

Позивач звертаючись до суду із даним позовом посилається на приписи п.п. 6.2.6 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до яких операції з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою оподатковуються за нульовою ставкою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Нормами п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість, у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (зокрема у випадках, вказаних у п.п.7.7.2 п.7.7 ст. Закону України №168/97-ВР бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг)).

Згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Необґрунтованим є твердження позивача, що суми відємного значення податку на додану вартість, що виникли у сільськогосподарських товаровиробників у результаті здійснення операцій з поставки переробним підприємствам молока та мяса живою вагою за нульовою ставкою, включаються до спеціальної декларації, за якою не здійснюються розрахунки з бюджетом.

Як вставлено судами першої та апеляційної інстанцій, видом підприємницької діяльності позивача є вирощування зернових, технічних та решти культур, розведення рогатої худоби.

У відповідності до пп. 11.21 та 11.29 статті 11 зазначеного Закону, встановлено спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарських товаровиробників та переробних підприємств.

Так, згідно п. 11.21 ст. 11 вказаного Закону до 1 січня 2008 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовуються виключно для виплати дотацій підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарським підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних цехах, повністю залишаються у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємствах і спрямовуються на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Відповідно п. 12 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 року за №805 (надалі по тексту Порядок № 805), залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість із реалізованої зазначеної продукції, тобто різниця між податком на додану вартість, отриманим від покупців, та податком на додану вартість, сплаченим постачальникам, перераховується підприємством з поточного на окремий рахунок.

Відповідно до зазначеного Порядку та з метою підвищення ефективності контролю за цільовим використанням сум податку на додану вартість сільськогосподарськими товаровиробниками, які скористалися спеціальним режимом оподаткування, спільним листом ДПА України та Мінагрополітики від 24.09.2003 p. N 14884/7/15-2317, N 37-21-1-12/10699 доведено форму та зміст Довідки щодо цільового використання сум ПДВ, яка подається до органу податкової служби одночасно з декларацією з податку на додану вартість (спеціальною) за скороченою формою (далі - Довідка).

Пунктом 12 постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2007 року N 596 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 p. N 271 і від 12 травня 1999 p. N 805»передбачено, що на підставі даних бухгалтерського обліку сільськогосподарські товаровиробники щомісяця складають окрему податкову декларацію з податку на додану вартість поставлених ними молока, худоби, птиці, вовни, а також молочної продукції та м'ясопродуктів, вироблених у власних переробних цехах.

Залишок податкових зобов'язань відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість із зазначеної продукції перераховується підприємством з поточного на окремий рахунок, а залишок податкового кредиту покривається податковими зобов'язаннями наступних податкових періодів.

З наведеного випливає, що законодавством розроблена спеціальна форма декларації для сільськогосподарських товаровиробників, за якою не здійснюються розрахунки збюджетом. До спеціальної декларації включаються суми від'ємного значення податку на додану вартість, що виникли у результаті здійснення операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою за нульовою ставкою.

Таким чином судові інстанцій дійшли висновку, що декларування позивачем значення податку на додану вартість за липень, серпень 2007 року здійснено ним помилково, а отже - відсутні підстави для скасування прийнятих податковим органом повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 3 ст. 220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальніс «Агрофірма ЛАН»залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Сумської областi від 25.07.2008 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2009 р. у справі № АС 3/124-08 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Лосєв А.М.

Пилипчук Н.Г. Суддя О.М. Нечитайло