Ухвала суду № 20669615, 21.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" грудня 2011 р. м. КиївК-56450/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Лосєв А.М.

Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова

на постанову Господарського суду Львівської областi від 30.09-02.10.2008 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2009 р.

у справі №12/160А

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівтекстиль»

до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Відкрите акціонерне товариство «Львівтекстиль»(далі позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова (далі відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Львівської областi від 30.09-02.10.2008 р. (суддя О.Д. Запотічняк), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2009 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя В.В. Ніколін, судді Т.В. Онишкевич, А.М. Ліщинський), позовні вимоги задоволено повністю, скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.12.2007 р. №0005692321/0, від 24.03.2008 р. №0005692321/1 та від 07.05.2008 р. №0005692321/2.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції від позивача не надходило.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено такі фактичні обставини справи. Представниками контролюючого органу було проведено виїзну планову перевірку господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 р. по 30.06.2007 р., за результатами якої складено акт від 04.12.2007 р. №2739/23-209/01552262.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» та п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України «Про розяснення Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва», а саме не сплачено земельний податок на загальну суму 20090,94 грн. за перевіряємий період.

Вказані порушення стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 14.12.2007 р. №0005692321/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку за землю у сумі 30476,41 грн. (з яких 20090,94 грн. основний платіж та 10385,47 грн. штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення було прийнято нові - від 24.03.2008 р. №0005692321/1 та від 07.05.2008 р. №0005692321/2. аналогічні за змістом.

Податковий орган обґрунтовує свої доводи наступним.

У період з 01.07.2004 р. по 30.09.2006 р. позивач перебував на спрощеній системі оподаткування за ставкою 6%, що підтверджується свідоцтвами від 12.12.2003 р. №1304006878 на 2004 рік, від 17.12.2004 р. №1304007905 на 2005 рік та від 23.12.2005 р. №1304010819 на 2006 рік.

Договором оренди від 01.01.2003 р. та додатковою угодою від 01.09.2004 р. позивач, як орендодавець, передав, а ТОВ «Торгова компанія «Інтермаркет», як орендар прийняв у строкове, платне користування нежитлове приміщення робочою площею 1250 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Зелена, 147. Податковий орган дійшов висновку, що позивач повинен був сплачувати земельний податок за земельну ділянку, на якій знаходиться вказане приміщення, на загальних підставах, оскільки дана ділянка не використовувалась безпосередньо у його господарській діяльності.

Спеціальним законодавством, що регулює спірні правовідносини у даному випадку є Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»та Постанова Кабінету Міністрів України «Про розяснення Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва».

Так, відповідно до приписів ст. 6 вказаного Указу, суб'єкт малого підприємництва, який перейшов на спрощену систему оподаткування, не є платником ряду податків та зборів, зокрема, плати (податку) за землю.

Отже, з правового аналізу наведеної норми вбачається, що у контролюючого органу не має правових підстав для нарахування субєкту підприємницької діяльності, який перебуває на спрощеній системі оподаткування та обліку, податкового зобов'язання з земельного податку.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судовими інстанціями, статутом позивача передбачено, як один з видів його підприємницької діяльності - здійснення операцій з нерухомістю (купівля, продаж, застава, надання в оренду).

Таким чином, судова колегія погоджується із висновками попередніх судових інстанцій щодо необґрунтованості нарахування податкового зобов'язання позивачу, оскільки надання ним в оренду земельної ділянки є здійсненням ним своєї безпосередньої підприємницької діяльності, відтак не підлягає оподаткуванню.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Львівської областi від 30.09-02.10.2008 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2009 р. у справі №12/160А залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Ланченко Л.В. Лосєв А.М. Пилипчук Н.Г. Суддя О.М. Нечитайло