Ухвала суду № 20669609, 14.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" грудня 2011 р. м. КиївК/9991/68464/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Лосєв А.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Маринчак Н.Є.

Пилипчук Н.Г.,

за участю секретаряТитенко М.П.,

за участю представників позивача:не зявився, відповідача-1:не зявився,

відповідача-2:не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Шепетівської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.04.2011 р.

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.08.2011 р.

у справі № 2270/4424/11

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Шепетівська реалбаза хлібопродуктів»

до Шепетівської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство «Шепетівська реалбаза хлібопродуктів»(надалі позивач, ВАТ «Шепетівська реалбаза хлібопродуктів») звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Шепетівської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (надалі Шепетівська ОДПІ, відповідачі-1), Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області (надалі ГУ ДКУ у Хмельницькій області, відповідач-2) про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.04.2011 р. (суддя О.О. Михайлов), залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.08.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Ж.М.Мельник-Томенко, судді: Д.Б. Матохнюк, Д.І. Совгира) позов задоволено повністю: стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Шепетівська реалбаза хлібопродуктів»відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, яке за результатами поданої податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року підлягає відшкодуванню у сумі 2921871,00 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у сумі 1700,00 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач-1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача-1 не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається з матеріалів справи, представниками відповідача-1 проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2010 року, за результатами якої 21.03.2011 р., складено акт № 329/23/00956715 (надалі акт).

Перевіркою підтверджено достовірність нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, відображене у декларації за грудень 2010 року на суму 2921871,00 грн. та одночасно встановлено порушення позивачем приписів підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі Закон України «Про податок на додану вартість»), що виразилося у завищені суми бюджетного відшкодування звітної податкової декларації за листопад 2010 року на суму 1827063,00 грн. та занижено заявлену суму бюджетного відшкодування податкових декларацій за листопад 2010 року на суму 1346167,00 грн., за грудень 2010 року на суму 40484,00 грн.

Висновок податкового органу ґрунтувався на відсутності на час перевірки факту надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету контрагентами позивача, які мали з ним господарські відносини.

Суди попередніх інстанцій визнали такий висновок відповідача необґрунтованим, з чим погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, з огляду на наступне.

Згідно з приписами пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 названого Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

За змістом підпункту 7.4.5 цього ж пункту Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом під час перевірки не виявлено факту порушення позивачем податкового законодавства під час визначення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання і сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 р. та сплати постачальникам податку на додану вартість у ціні придбання товарів. Зазначені порушення не були встановлені і під час дослідження судами первинних документів, наявних у матеріалах справи.

У звязку з чим, судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначено, що чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований цей податок, що включений платником податку до податкового кредиту.

А відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо не доведення податковим органом факту порушення позивачем порядку формування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у грудні 2010 р.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 211, 2141, 215, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Шепетівської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області у справі № 2270/4424/11 залишити без задоволення.

2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.04.2011 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.08.2011 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М.

Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Ланченко Л.В. (підпис)Маринчак Н.Є. (підпис)Пилипчук Н.Г. Суддя А.М. Лосєв