Ухвала суду № 20669579, 21.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" грудня 2011 р. м. КиївК-27629/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Лосєв А.М.

Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Приватного малого підприємства «Принцип»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2009 р.

у справі №22-а-13035/08/9104 (20/199-на номер справи у суді першої інстанції)

за позовом Приватного малого підприємства «Принцип»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

про скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 05.08.2008 р. задоволено позовні вимоги Приватного малого підприємства «Принцип»(далі позивач) до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (далі відповідач). Скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.12.2006 р. №0011662303/0/5346, №0011642303/0/5349, №0011632303/0/5350, №0011622303/0/5351, №0011612303/0/5352, №0011602303/0/5353. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. витрат по оплаті судового збору.

Задоволення позову судом першої інстанції мотивовано тим, що контролюючим органом не обґрунтовано правомірність проведення позапланової перевірки підприємства позивача, з огляду на що отримані у ході проведення такої перевірки докази в підтвердження вчинення позивачем порушень чинного законодавства не можуть бути прийняті судом до уваги. Крім того, судом спростовано вчинення позивачем порушень, зафіксованих у акті перевірки.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2009 р. рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Відмова у задоволенні позовних вимог судом апеляційної інстанції мотивована тим, що спірна перевірка була проведена контролюючим органом з дотриманням усіх законодавчих приписів, а акти, якими було зафіксовано результати перевірки були підписані посадовими особами позивача без заперечень та зауважень.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 та. ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі. Представниками контролюючого органу було проведено перевірки позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, за результатами яких складено акти від 28.11.2006 р. №22010732/2302, від 28.11.2006 р. №22010735/2302, від 29.11.2006 р. №22010746/2302, від 29.11.2006 р. №22010744/2302, від 30.11.2006 р. №22010753/2302, від 30.11.2006 р. №22010750/2302.

На підставі висновків зазначеної перевірки відповідачем 13.12.2006 р. були прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0011662303/0/5346, №0011642303/0/5349, №0011632303/0/5350, №0011622303/0/5351, №0011612303/0/5352, №0011602303/0/5353.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, розглянувши касаційну скаргу в порядку письмового провадження, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Так, відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обовязкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції, передбачені ст.8 цього Закону, крім функцій, зазначених у п.2, п.3, п.8, п.11, п.12, п.13, п.16, а також п.15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору.

У разі коли зазначені у частині першій цієї статті органи державної податкової служби безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції.

Згідно з ч.1 ст.8 згаданого Закону Державна податкова адміністрація України здійснює безпосередньо функції, повязані зі здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Правовий аналіз вказаних норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні»свідчить про те, що органи державної податкової служби (у т.ч. і Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому) є уповноваженими державою органами для здійснення функцій контролю за контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

При цьому, підстави, порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок та умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до їх проведення наведені в ст.11№ та 11І названого Закону.

Визначаючи правові наслідки недодержання вказаних вимог, законодавець передбачив право платника податків на недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки. Як вбачається з матеріалів справи, таким правом позивач не скористався, а відтак при фактичному допуску представників податкового органу до проведення перевірки відсутні підстави для скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій при доведеності вчиненого позивачем порушення.

При цьому, неправомірне, на думку позивача, проведення перевірки не може бути самостійною підставою для скасування рішення субєкта владних повноважень про застосування штрафних санкцій.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано встановлено, що з огляду на викладені приписи законодавства, такою підставою може стати лише спростування висновків контролюючого органу про вчинення позивачем порушень, зафіксованих у акті перевірки.

У той же час, відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Зважаючи на зміст наведеної норми процесуального права та враховуючи, що вимогами заявленого позову є скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, предметом доказування у даній справі мають бути саме обставини, які свідчать про обґрунтованість чи безпідставність застосування контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій до платника податків та наявність чи відсутність порушень законодавчих приписів позивачем, які не було досліджено судовими інстанціями та яким не було надано належної правової оцінки. Відтак, відмова судом апеляційної інстанції у задоволенні позовних вимог є передчасною.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.7 КАС України, одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного зясування всіх обставин у справі.

Оскільки зазначені обставини справи, не були зясовані, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, і це порушення вимог КАС України не може бути усунено судом касаційної інстанції з урахуванням меж касаційного перегляду справи, встановлених ст.220 КАС України, та зважаючи на приписи ч.2, ч.4 ст.227 КАС України, ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене у цій ухвалі, виконати вимоги процесуального законодавства, зокрема ч.4 та ч.5 ст.11 КАС України щодо зясування всіх обставин у справі, ст.86 цього Кодексу щодо оцінки доказів, та в залежності від встановленого і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного малого підприємства «Принцип»задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2009 р. у справі №22-а-13035/08/9104 (20/199-на номер справи у суді першої інстанції) скасувати.

Справу №22-а-13035/08/9104 (20/199-на номер справи у суді першої інстанції) направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіБившева Л.І. Ланченко Л.В. Лосєв А.М. Пилипчук Н.Г.