Ухвала суду № 20669554, 21.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" грудня 2011 р. м. КиївК-930/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Лосєв А.М.

Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтне підприємство»

на постанову Господарського суду Полтавської області від 29.07.2008 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2008 р.

у справі №17/100

за позовом Прокурора Кобеляцького району Полтавської області в інтересах держави в особі Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Полтавської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтне підприємство»

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Полтавської області від 29.07.2008 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2008 р., задоволено позовні вимоги Прокурора Кобеляцького району Полтавської області в інтересах держави в особі Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Полтавської області (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтне підприємство»(далі відповідач). Стягнуто з відповідача до Державного бюджету України заборгованість у розмірі 11.968,50 грн.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права просить їх скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі. Представниками контролюючого органу було проведено позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 р. по 01.07.2006 р.

За наслідками перевірки 12.10.2006 р. контролюючим органом було складено акт №133-230-132-32115230.

У ході проведення перевірки працівниками податкового органу встановлено порушення платником податків п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг», а саме посадовими особами відповідача, у період що перевірявся, проведено реалізацію за готівку через касу підприємства продукції не власного виробництва кінцевому споживачу без застосування реєстратора розрахункових операцій на загальну суму 2.393,70 грн.

На підставі висновків зазначеної перевірки податковою інспекцією було прийнято рішення від 05.12.2006 р. №0000632300/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 111.968,50 грн.

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 11.968,50 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями підставою для звернення позивача з даним позовом стала наявність у відповідача непогашеної заборгованості у розмірі 11.968,50 грн., що виникла внаслідок несплати штрафних (фінансових) санкцій, застосованих відповідним рішенням від 05.12.2006 р. №0000632300/0.

Позивач в обґрунтування своїх доводів зазначає, що вказане рішення контролюючого органу було оскаржене ним у судовому порядку.

Між тим, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, та відповідачем не заперечується, що рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.07.2007 р., залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2007 р., було відмовлено у задоволенні позовних вимог підприємства про скасування спірного рішення від 05.12.2006 р. №0000632300/0.

Відповідно до приписів ст.254 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Зважаючи на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано встановили, що названі судові рішення набрали законної сили. Доказів їх скасування чи зміни відповідачем не надано. Отже, рішення від 05.12.2006 р. №0000632300/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій підлягало виконанню відповідачем.

Згідно зі ст.3 Закону України Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-III, активи платників податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Відтак, зважаючи на наявність у підприємства непогашеної заборгованості у розмірі 11.968,50грн., висновки судових інстанцій, щодо обґрунтованості позовних вимог та необхідності примусового стягнення активів платника податків у названій сумі, є цілком правильними та такими, що відповідають правильному застосуванню норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтне підприємство»залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Полтавської області від 29.07.2008 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2008 р. у справі №17/100 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіБившева Л.І. Ланченко Л.В. Лосєв А.М. Пилипчук Н.Г. Суддя О.М. Нечитайло