Ухвала суду № 20669549, 24.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" листопада 2011 р. м. КиївК-7631/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівКостенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Островича С.Е.

Усенко Є.А.

при секретарі Навасардян М.Г.

за участю представників:

позивача Серединського О.Л.,

відповідача-1 Іпатенко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14.10.2009

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.01.2010

у справі № 2-а-26153/09/1270

за позовомПриватного підприємства «Етана»

до 1) Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

2) Головного управління Державного казначейства України в Луганській області

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетної заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Етана»(далі по тексту позивач, ПП «Етана») звернулось до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (далі по тексту відповідач, Ленінська МДПІ у м. Луганську) № 0000742360/0 від 09.09.2009; стягнення з Державного бюджету України суми бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 360008 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14.10.2009, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.01.2010, позов задоволено; визнано недійсним спірне податкове повідомлення-рішення; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 360008 грн. бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість.

В касаційній скарзі Ленінська МДПІ у м. Луганську просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ПП «Етана» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за травень та липень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення податку, задекларованого у березні та червні 2009 року, складено акт № 787/23-616/34642719 від 09.09.2009, в якому зафіксовано порушення пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», Наказу Державної податкової адміністрації України № 418 від 05.09.2002 «Про затвердження податкового розяснення щодо порядку застосування нульової ставки податку на додану вартість по операціях з вивезення (експортування) товарів за межі митної території України», пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації № 166 від 30.05.1997, що призвело до завищення позивачем обсягу експортних операцій за червень 2009 року на суму 3333 313 грн., та за липень 2009 року на суму 1 604 381 грн., у звязку із чимна думку податкового органу платником було завищено суму бюджетного відшкодування за липень 2009 року на суму 360 008 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 09.09.2009 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000742360/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2009 року в розмірі 360 008 грн.

Судами зазначено, що під час перевірки відповідачем не було встановлено будь-яких розбіжностей, що стосуються визначення позивачем суми податкових зобовязань за звітні податкові періоди червень та липень 2009 року, визначення позивачем сум податкового кредиту вказаних звітних податкових періодів, суми фактично сплаченого податку за звітний податковий період червень 2009 року, із застосуванням показників яких за приписами пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платником визначається сума належного бюджетного відшкодування.

Також судами встановлено, що 20.05.2009 між позивачем та ТОВ «Трейд-Груп-Марк»був укладений договір № 1/05, за умовами якого позивач зобовязався придбати вугільну продукцію відповідно до умов специфікацій та додаткових угод до договору на умовах FCA ст. Ровеньки Донецької залізниці.

На підставі контракту № 1-05/09 від 22.05.2009, укладеного із MASCOT PRODUCTIONS LIMITED протягом червня - липня 2009 року позивачем здійснювалося експортування товару на користь юридичної особи нерезидента, що підтверджено дослідженими судами попередніх інстанцій, вантажними митними деклараціями на суму 3333313,07 грн.

Позивачем подано до податкової інспекції декларацію за червень 2009 року, в якій зазначено обсяг здійснених експортних операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою 3 333313 грн. на підставі даних, що містяться у митних деклараціях. Суму податкового кредиту даною декларацією визначено в розмірі 659263 грн. на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Трейд-Груп-Марк», в результаті виконання договору № 1/05 від 20.05.2009.

Згідно податкової декларації за липень 2009 року загальний обсяг здійснених позивачем експортних операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою склав 5 965169 грн., сума податкового кредиту за липень визначена в розмірі 1189108 грн. Залишок відємного значення податку попереднього податкового періоду складає 659623 грн. Сума визначеного позивачем бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку складає 360008 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем дотримано умови, встановлені положеннями пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»для отримання суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 360008 грн.; відповідачем не доведено наявності підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг, ставка податку становить «0»відсотків до бази оподаткування.

Підпунктом 6.2.1. пункту 6.2. статті 6 цього Закону передбачено, що товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередньому податковому періоді, яка позивачем здійснена, що підтверджується дослідженими судами матеріалами справи.

З аналізу абз. 1 пп. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»слідує, що орган державної податкової служби протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, за наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, має право провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

В даному випадку, як вірно зазначено судами, податковий кредит звітного періоду позивачем визначений з дотриманням правил податкового обліку встановленого законом.

Відповідно до абз. 2 пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 даного Закону податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, що податковим органом не здійснено.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14.10.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.01.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)М.І. Костенко (підпис)Н.Є. Маринчак (підпис)С.Е. Острович (підпис)Є.А. Усенко З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова Суддя О.І. Степашко