Ухвала суду № 20669445, 21.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" грудня 2011 р. м. КиївК-49779/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Лосєв А.М.

Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2009 р.

у справі №2-а-8580/08/2070

за позовом Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування»

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2009 р. відмовлено у повному обсязі у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування»(далі позивач) до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (далі відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2009 р. рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове, яким визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.07.2007 р. №123/15-305/1 та від 20.09.2007р. №123/15-305/2.

Задоволення позовних вимог про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень судом апеляційної інстанції мотивовано посиланнями на п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», застосувавши який суд дійшов висновку, що наведена норма не встановлює права контролюючого органу всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, податкова інспекція звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав неправильного застосування судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача позивачем на адресу суду касаційної інстанції не надіслано.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі. Представниками контролюючого органу було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати позивачем узгодженого податкового зобовязання по земельному податку за червень 2005 року вересень 2006 року, за результатами якої складено акт від 19.04.2007 р. №1504/15-305/14309764.

Зазначеною перевіркою було встановлено порушення позивачем пп.5.3.1 п.5.3 СТ.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме несвоєчасна сплата узгодженої суми податкового зобовязання земельного податку.

На підставі зазначеного акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.05.2007 р. №123/15-305, яким за затримку на 549 днів порушення граничного терміну сплати суми узгодженого податкового зобовязання з земельного податку у розмірі 392.045,72грн. до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50%, що становить 196.022,86 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, скаргу підприємства було задоволено частково, скасовано спірне рішення у частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 80.654,39 грн. та прийнято нове від 11.07.2007 р. №123/15-305/1, яким визначено штрафні (фінансові) санкції у сумі 115.368,47 грн.

Назване податкове повідомлення-рішення від 11.07.2007 р. №123/15-305/1 було залишено без змін рішенням ДПА у Харківській області від 12.09.2007 р. №3473/10/25-103, у результаті чого було прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 20.09.2007 р. №123/15-305/2 аналогічне за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для застосування до позивача штрафних санкцій стала несвоєчасна, на думку контролюючого органу, сплата підприємством сум самостійно узгоджених податкових зобовязань.

Зазначений факт повязаний з тим, що суми, сплачені позивачем, зараховувалися в обліковій картці платника податків у рахунок погашення податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення.

Так, відповідач вказує на обґрунтованість застосування приписів п.7.7 ст.7 Закону України №2181-ІІІ та наявності права у податкової інспекції самостійно встановлювати черговість погашення податкових зобовязань платника податків, а саме направлення суми спрямованої платником податків на погашення поточного податкового зобовязання, при веденні оперативного обліку платежів цього платника, на погашення податкового боргу за інший податковий період з того ж самого податку у порядку календарної черговості його виникнення.

Позивач, не погоджуючись з висновками контролюючого органу, заперечив факт погашення податкових зобовязань у порядку, відображеному в акті перевірки, оскільки вважає, що платіжні доручення про сплату поточних податкових зобовязань відповідач був зобовязаний зараховувати у погашення зобовязань зазначених платником у графі «призначення платежу».

Так, нормами п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобовязання визначено як зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 наведеного Закону, платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.7.7 ст.7 цього ж Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

Наведена норма визначає правило, але не містить порядку або механізму його реалізації та не передбачає будь-якого субєктного складу, тобто переліку осіб, щодо яких вона застосовується, та переліку осіб, яким надано право її виконання.

Інші норми Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»також не встановлюють порядку та механізму погашення боргу за рахунок сплачених платником податків поточних податкових зобовязань і в жодному разі не наділяють орган державної податкової служби повноваженнями здійснювати будь-які дії стосовно черговості сплати податкових зобовязань чи погашення податкового боргу, зміни призначення платежу, вказаного платником податків, а також розпоряджатися його коштами.

Підпункт 8.6.2 п.8.6 ст.8 зазначеного Закону надає платнику податків право вільно здійснювати операції з коштами без узгодження з податковим органом.

Наявність податкового боргу за інші податкові періоди не позбавляє права платника податків виконати свої поточні податкові зобовязання.

Зміст наведених правових норм дозволяє зробити висновок щодо відсутності повноважень у органу державної податкової служби змінювати призначення коштів, які сплачуються платником податків у рахунок погашення його податкових зобовязань.

Відтак, своєчасна оплата позивачем поточних податкових зобовязань свідчить на користь висновку про дотримання позивачем законодавчих вимог та безпідставності застосування штрафних санкцій контролюючим органом.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування норм матеріального та процесуального права не вбачається, а тому рішення суду апеляційної інстанції скасуванню не підлягає, а касаційна скарга не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2009 р. у справі №2-а-8580/08/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Ланченко Л.В. Лосєв А.М. Пилипчук Н.Г. Суддя О.М. Нечитайло