Ухвала суду № 20669408, 21.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" грудня 2011 р. м. КиївК-27199/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Лосєв А.М.

Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві

на постанову Господарського суду Полтавської областi від 07.03.2008 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2009 р.

у справі № 17/177

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ест плюс»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ест плюс»(далі позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтава (далі відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Полтавської областi від 07.03.2008 р. (суддя Ю.О. Коршенко), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2009 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя Ю.М. Філатов, судді Н.С. Водолажська, М.І. Гуцал), позовні вимоги задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.10.2007 р. № 0003162301/0; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача державне мито у розмірі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено такі фактичні обставини справи.

Податковим органом було проведено виїзну планову перевірку господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт від 01.10.2007 р. № 1940/23-34549163.

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.1.2 п. 5.2, п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.8.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за період, що перевірявся на загальну суму 17610,00 грн.; п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що виразилося у неправильності утримання та перерахування позивачем податку з доходів фізичних осіб до бюджету за 2007 рік на суму 709,87 грн.

На підставі акта було прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.10.2007 р. №0003162301/0, яким визначено позивачу суму податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 22893,00 грн. (у т.ч. 17610,00 грн. основного платежу та 5283,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій), № 0003231702/0, яким визначено позивачу суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 2129,61 грн., (у т.ч. 709,87 грн. основного платежу та 1419,74 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно висновків акту податковим органом під час перевірки встановлено факт невключення позивачем у І кварталі 2007 р. до складу валових витрат суму безповоротної фінансової допомоги, отриманої від приватного підприємця ОСОБА_1

Підставою для такого висновку стала та обставина, що у січні 2007 року на розрахунковий рахунок позивача були перераховані грошові кошти ПП ОСОБА_1 у розмірі 41368,27 грн., які відображені у бухгалтерському обліку позивача як розрахунок за реалізовані освітлювальні товари. Разом з тим, з наданих підприємцем пояснень, він разово здійснив придбання у товариства електрообладння на суму 4091,27 грн., які перерахував останньому особисто одним платежем. У звязку з чим, відповідач дійшов висновків, що оскільки електроосвітлювальні товари на суму 32277,00 грн. реалізовані позивачем не ПП ОСОБА_1, то перераховані підприємцем кошти на суму 32277,00 грн., що не повязані із реалізацією зазначених товарів, є безповоротною фінансовою допомогою.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ПП ОСОБА_1 не укладалися жодні договори про надання товариству фінансової допомоги.

Крім того, згідно досліджених під час судового розгляду у судах першої та апеляційної інстанцій виписок з банківського рахунку позивача, видаткових накладних та даних взаєморозрахунків між ТОВ «Ест плюс»та ПП ОСОБА_1 (станом на 29.08.2007 р.) вбачається, що обсяг придбаних підприємцем у позивача електроосвітлювальних товарів становить 41368,27 грн.

Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Оскільки наявними матеріалами справи доведено факт продажу позивачем товарів ПП ОСОБА_1 на загальну суму 41368,27 грн., то висновки судів попередніх інстанцій щодо безпідставності визнання податковим органом кредиторської заборгованості товариства перед підприємцем, як безповоротної фінансової допомоги, є правильними.

Слід також зазначити, що перевіркою встановлено безпідставне віднесення позивачем до складу валових витрат витрат повязаних із підготуванням тендерної документації, яка, на думку податкового органу, не використана у власній господарській діяльності, що призвело до безпідставного завищення валових витрат за період з 16.08.2006 р. по 31.03.2007 р. на суму 33161,00 грн.

Згідно абз. 11 ст. 1 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», тендерна документація - документація, що готується замовником та передається учасникам для підготовки ними тендерних пропозицій щодо предмету закупівлі, визначеного замовником відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 20 цього ж Закону тендерна документація надається (надсилається) учаснику торгів протягом трьох робочих днів з моменту її оплати. Документ для оплати тендерної документації надсилається або надається учаснику в триденний термін з дня отримання від нього відповідного запиту. Надання тендерної документації, визначення її вартості та порядок розрахунків здійснюються відповідно до положень цивільного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач придбав тендерну документацію за 27316,67 грн.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій, які підтвердивши зв'язок витрат позивача на придбання тендерної документації з його господарською діяльністю, визнали правомірним віднесення їх до валових витрат за І квартал 2007 року.

Також перевіркою встановлено завищення позивачем валових витрат на 11152,00 грн. через неправомірне включення до складу валових витрат сум витрат повязаних із придбанням та поліпшенням основних фондів (орендованого офісного приміщення, орендованих автомобілів, оргтехніки).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.01.2007 р. між позивачем та науково-виробничим підприємством з обмеженою відповідальністю «Фірма Сігма»було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 3497 (далі Договір), на підставі якого позивач прийняв у строкове платне користування частину нежитлового приміщення загальною площею 482,09 кв.м.

Відповідно до п.п. 4.1.3 п. 4.1 Договору орендар зобовязаний підтримувати орендоване майно у справному стані, запобігати його пошкодженню, псуванню.

На виконання зазначеного пункту договору позивачем було проведено електромонтажні роботи з реконструкції освітлення на загальну суму 3173,00 грн., що підтверджується актом прийому-передачі виконаних підрядних робіт за лютий 2007 року. Вказана сума була відображена товариством у бухгалтерському обліку на рахунку 10 «Основні засоби», а в податковому обліку віднесена на збільшення балансової вартості відповідних груп основних фондів.

Згідно з п.п. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених п.п. 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій встановлено правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат, зазначених витрат, повязаних із реконструкцією освітлення в орендованому товариством приміщенні.

До аналогічного висновку щодо правомірності віднесення до складу валових витрат дійшли суди попередніх інстанцій і щодо витрат, понесених позивачем на технічне обслуговування орендованих автомобілів та регенерацію картриджа.

А відтак, суди першої та апеляційної інстанцій правомірно скасували податкове повідомлення-рішення від 11.10.2007 р. № 0003162301/0, яким було донараховано податкові зобовязання з податку на прибуток підприємства у розмірі 22893,00 грн.

Що стосується правомірності донарахування позивачу податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2129,61 грн., то суди попередніх інстанцій обґрунтовано погодилися з висновками податкового органу, який зазначив, що товариство зобовязане було утримати податок з доходів фізичних осіб із суми доходу, отриманого у вигляді додаткового блага, а саме коштів, які були надані фізичним особам для заправки пальним їх автомобілів, які позивач взяв в оренду на підставі відповідних договорів, котрі на момент перевірки не були визнані дійсними.

Відповідно до ч. 3 ст. 220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Полтавської областi від 07.03.2008 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2009 р. у справі № 17/177 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Ланченко Л.В. Лосєв А.М. Пилипчук Н.Г. Суддя О.М. Нечитайло