Ухвала суду № 20669343, 21.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" грудня 2011 р. м. КиївК-46785/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Лосєв А.М.

Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області

на постанову Господарського суду Закарпатської області від 14.05.2008 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2009 р.

у справі №7/180-2007

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перевал»

до Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перевал»(далі позивач) звернулось з адміністративним позовом до Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області (далі відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 14.05.2008 р. (суддя С.Б. Швед), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2009 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя Р.М. Шавель, судді М.А. Пліш, О.П. Стародуб), позов задоволено повністю, скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.06.2007 р. №0000571650/0.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено такі фактичні обставини справи.

Так, працівниками контролюючого органу було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації позивача з податку на додану вартість за квітень 2007 року, за результатами якої складено акт від 19.06.2007 р. №3/1502/20458698.

Перевіркою були встановлені порушення позивачем вимог п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищено заявлену суму бюджетного відшкодування у декларації за квітень 2007 року на суму 33703 грн. та суму відємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2007 року - на суму 1425 грн.

На підставі зазначених порушень відповідачем було прийнято оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення від 19.06.2007 р. №0000571650/0, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 33703,00 грн.

Висновок відповідача про необхідність такого зменшення ґрунтується на тих обставинах, що на думку контролюючого органу позивачем було безпідставно завищено суму податкового кредиту по операціям з імпорту товарів, що був сформований із сум податку на додану вартість сплачених по вантажно-митним деклараціям, тоді як повинен був бути обчислений виходячи з договірної (контрактної) вартості імпортованих товарів.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги виходили з такого.

Приписами п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Приписами п.п. 7.4.1 п. 7.4 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, датою виникнення права платника податку на податковий кредит для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті (п.п. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Як визначено п. 4.3 ст. 4 цього ж Закону, для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

З урахуванням наведеного суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що формування позивачем податкових зобовязань та податкового кредиту виходячи з митної вартості імпортованих товарів цілком відповідає вимогам законодавства, а отже спірне податкове повідомлення-рішення, яким зменшено суму податкового відшкодування з податку на додану вартість у звязку із таким придбанням є необґрунтованим.

Відповідно до ч. 3 ст. 220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Закарпатської області від 14.05.2008 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2009 р. у справі №7/180-2007 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Ланченко Л.В. Лосєв А.М. Пилипчук Н.Г. Суддя О.М. Нечитайло