Ухвала суду № 20668932, 15.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2011 року м. КиївК-18910/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівКостенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Островича С.Е.

Усенко Є.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.12.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2009

у справі №2-а-4935/07

за позовомМалого приватного підприємства «Юма»

доДержавної податкової інспекції у м. Житомирі

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство «Юма»(далі по тексту позивач, МПП «Юма») звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог) до Державної податкової інспекції у м. Житомирі (далі по тексту відповідач, ДПІ у м. Житомирі) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.12.2007, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2009, позов задоволено частково. Визнано частково протиправними та нечинними рішення від 19.10.2007 №0005702303 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3 819,34 грн. та податкові повідомлення-рішення від 19.10.2007 №0006341702/0 про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 285,63 грн. та від 19.10.2007 №0003122301/0 про донарахування податку на прибуток в сумі 32 921,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено виїзну планову документальну перевірку МПП «Юма» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 30.06.2007.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 абз.3 та п.п. 11.2.1 п. 11.2, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством було занижено податок на прибуток на загальну суму 21 947,00 грн., в тому числі за 2005 рік (ІV кв.) - 19850,00 грн.; за 2006 рік - 2 024,00 грн. (І кв. - 1 931,00 грн., ІІ кв. - 13,00 грн., ІІІ кв. - 33,00 грн., ІV кв. - 47,00 грн.); 2007р. - 74,00 грн. (І кв. - 31,00 грн., ІІ кв. - 43,00 грн.), за результатами якої складено акт перевірки від 05.10.2007 №5659/23-1/31678188/0110.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.10.2007 №0006341702/0 про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 283,63 грн. та №0003122301/0 про донарахування податку на прибуток в сумі 32 921,00 грн.

Разом з тим, відповідачем було прийнято рішення про застування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3 819,34 грн. за порушення позивачем порядку ведення касових операцій.

Судами зазначено, що порушення порядку ведення касових операцій, полягали у відсутності платіжних документів на суму 462,00 грн. при авансових звітах підзвітних осіб, які одержували кошти для придбання місячних проїзних квитків, а також у перевищенні ліміту залишку готівки в касі на суму 1566,17 грн., що мало місце 6 червня 2005 року.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про застосування штрафних (фінансових) санкцій стосовно перевищення ліміту залишку готівки в касі на суму 1566,17 грн., що мало місце 6 червня 2005 року, що в свою чергу суперечить ст.ст. 238, 250 Господарського кодексу України після спливу одного року з дня його вчинення.

Що стосується позовних вимог в іншій частині позову, то суди виходили з наступного.

Відповідно до ч. 6 п. 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон та ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п. 26 Правил надання населенню послуг з перевезень міським електротранспортом та п. 30 Правил користування трамваєм і тролейбусом у містах України, місячні проїзні квитки є платіжними документами для звітування за одержані під звіт кошти.

У звязку з цим, рішення №0005702303 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 3819,34 грн. за порушення порядку ведення касових операцій суди вірно визнали протиправним та нечинним в частині нарахування - 3594,34 грн. (462 грн. - 100% від розміру коштів, сплачених за проїзні квитки, 3132,34 грн. - 200% від суми перевищення ліміту залишку готівки). Сума до сплати за цим рішенням становитиме 225 грн.

Суди також встановили, що податкове повідомлення-рішення №0006341702/0 про донарахування податку з доходів фізичних осіб на суму 285,63 грн. було прийняте у звязку з недоутриманням такого податку з осіб, які отримували під звіт кошти для придбання проїзних квитків та телефонних карток і не подали до звітів платіжних документів (95,21 грн. - основний платіж, 190,42 грн. фінансова санкція).

Що стосуються звітування за проїзні квитки на суму 462 грн., то суди прийшли до правильного висновку, що податкове повідомлення-рішення №0006341702\0 слід визнати протиправним та нечинним в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб на суму 193,38 грн., з яких основний платіж 64,46 грн., з урахуванням суми штрафних (фінансових) санкцій 128,92 грн. Тому сума податкового зобов'язання за цим рішенням становитиме 92,25 грн.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Що стосується витрат на оплату послуг, наданих ПП Івановим В.Л., то судами попередніх інстанцій встановлено, що витрати підтверджені відповідними розрахунковими і платіжними документами, які були надані для перевірки у повному обсязі, копії їх приєднані до матеріалів справи (договір, акт виконаних робіт, касові ордери по оплаті отриманих послуг).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, зменшуючи валові витрати на суму кредиторської заборгованості перед ПСП «Перемога», по якій минув строк позовної давності, відповідач не врахував, що чинним законодавством не передбачена норма, яка зобовязувала б платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суми товарів, віднесених ним до валових витрат по першій з подій (оприбуткування товару) , у разі не оплати товарів у межах строку позовної давності. Порядок врахування в податковому обліку безнадійної заборгованості встановлений п.п. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.25 ст. 1 та п.п. 4.1.6 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідно до вказаних норм заборгованість із простроченим терміном позовної давності включається до складу валових доходів, а не виключається зі складу валових витрат.

Отже, включення до складу валових витрат вартості проїзних квитків є правомірним.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, вартість карток мобільного звязку була включена позивачем до валових витрат безпідставно, тому позовні вимоги в цій частині позову не підлягають задоволенню.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0003122301\0 про донарахування податку на прибуток на 32921 грн. є частково протиправним - сума податкового зобов'язання позивача за цим платежем становитиме 1664,38 грн. (у звязку із безпідставним зменшенням валового доходу - 1 580,00 грн., з яких основний платіж -1 053,00 грн., штрафна санкція 527,00 грн.; у звязку з безпідставним збільшенням валових витрат на суму 225,00 грн. вартості карток мобільного зв'язку в сумі - 84,38 грн., з яких 56,25 грн. - основного платежу та 28,13 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.12.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)М.І. Костенко (підпис)Н.Є. Маринчак (підпис)С.Е. Острович (підпис)Є.А. Усенко З оригіналом згідно Секретар І.Ю. Гончарук Суддя О.І. Степашко