Ухвала суду № 20668926, 15.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" грудня 2011 р. м. КиївК-7724/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівБившевої Л.І.

Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Усенко Є.А.

пери секретарі Шкляр А.В.

за участю представника позивачаБурлаченко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2008

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009

у справі №2-а-14900/08

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансмаш»

доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртрансмаш»(далі по тексту позивач, ТОВ «Укртрансмаш») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька (далі по тексту відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Донецька) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15.07.2008 №0001192341/0.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2008, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена документальна виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 31.12.2007, за результатами якої складено акт перевірки від 02.07.2008 № 3066/23-1/32583113.

В акті перевірки зазначено, що позивачем у 4 кварталі 2007 року до складу валових доходів включено суму безнадійної заборгованості НПІГ «Інтерпайп»- 833005,0 грн. у т.ч. ПДВ 138834,0 грн., по якій сплинув термін позовної давності, але в порушення п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»із складу податкового кредиту не виключено суму ПДВ по ТМЦ які фактично не були придбані, у звязку з тим, що оплати по них не було і термін позовної давності по сплаті яких сплинув.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 15.07.2007 №0001192341/0, яким позивачеві згідно підпункту «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»було визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 208251 грн., у тому числі основний платіж 138834 грн., штрафні (фінансові) санкції 69417 грн. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З матеріалів справи вбачається та судами встановлено, що позивачем згідно договору від 26.05.2004 № 91/1937-04 за накладними №13299Т від 30.09.2004 на суму 692389,39 грн. та №13328-Т від 21.10.2004 на суму 625396 грн., від НПІГ «Інтерпайп»були отримані колеса цільнокатні.

На поставку наведеного товару Корпорацією «Науково - виробнича інвестиційна група «Інтерпайп»були складені податкові накладні № 13328-Т від 21.10.2004, від 30.09.2004 № 13299-Т на суму 1317786,19 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 219631,03 грн., які були обліковані позивачем у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) у вересні, жовтні 2004 року.

Відповідно до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2007 рік ТОВ «Укртрансмаш»у 4 кварталі 2007 року включено до складу валового доходу суму безнадійної заборгованості по якій сплинув строк позовної давності, в розмірі 913472 грн., у тому числі 833005 грн. за договором від 26.05.2004 №91/1937-04, укладеним з Корпорацією «Науково - виробнича інвестиційна група «Інтерпайп».

Податковий орган вважає, що оскільки не було оплати за отриманий товар і термін позовної давнини по сплаті яких сплинув, то позивач згідно до вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зобовязаний був виключити зі складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за цим товаром.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо безпідставності наведеного висновку податкового органу.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»вбачається, що податковий кредит це - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1.п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 наведеного Закону забороняється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», на порушення вимог якого посилається відповідач, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Отже, наведена норма не містить в собі зобовязання платника податку коригувати податковий кредит на суму податку на додану вартість за товарами, вартість за якими, залишилася не сплаченою по закінченню строку позовної давності.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15.07.2008 №0001192341/0.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис)М.І. Костенко (підпис)Н.Є. Маринчак (підпис)Є.А. Усенко З оригіналом згідно Секретар І.Ю. Гончарук Суддя О.І. Степашко