Постанова № 20668924, 15.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" грудня 2011 р. м. КиївК-25011/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівКостенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Островича С.Е.

Усенко Є.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.08.2008

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2008

у справі № 2-а-128/08

за позовомЗакритого акціонерного товариства «Кримська фруктова компанія»

доДержавної податкової інспекції в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Кримська фруктова компанія»(далі по тексту позивач, ЗАТ «Кримська фруктова компанія») звернулось до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим (далі по тексту відповідач, ДПІ у Красногвардійському районі АРК) від 24.06.2008 № 0001331701/0 повністю, № 0001332301/0 в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 37338 грн., в т.ч. 24892 грн. основного платежу та 12446 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.08.2008, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2008, позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.06.2008 № 0001332301/0 про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій) на суму 39891,27 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.06.2008 № 0001331701/0 про нарахування податкового зобовязання по податку з доходів найманих працівників (з урахуванням штрафних санкцій) на суму 7220,25 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Представники сторін в судове засідання не зявились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В звязку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ЗАТ «Кримська фруктова компанія»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 до 31.12.2007, складено акт № 903/23-1/32644372 від 11.06.2008, в якому зафіксовано: порушення п. 7.3 ст. 7, п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: товариство невірно розподіляло (формувало) дані податкового зобовязання по Деклараціям № 2 та № 3 з послуг від оренди фруктосховища, зокрема, включило до Декларації № 2 суми орендної плати, отриманої від ЗАТ «Чумак»за оренду фруктосховища в розмірі 124460 грн., де ПДВ складає 24892 грн.; в порушення п. 7.1 ст. 7, пп. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»не отриманий податок з доходів фізичних осіб, з субєктів підприємницької діяльності, які займалися діяльністю, не вказаною в свідоцтві про сплату єдиного податку.

На підставі результатів вказаної перевірки, 24.06.2008 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

1) № 0001332301/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 39891,27 грн., в т.ч.: 26594,18 грн. основного платежу та 13297,09 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

2) № 0001331701/0 про визначення суми податкового зобовязання по податку з доходів найманих працівників в розмірі 7220,25 грн., в т.ч.: 2406,75 грн. основного платежу та 4813,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також судами встановлено, що з 19.01.2004 ЗАТ «Кримська фруктова компанія»є платником податку на додану вартість, та в 2007 році було платником фіксованого сільськогосподарського податку.

На підставі договору оренди приміщень № 0111-1/06/ФК від 01.11.2006 ЗАТ «Кримська фруктова компанія»передала ЗАТ «Чумак»три камери та коридор, які розташовані в будівлі фруктосховища, належного позивачу на праві власності. Згідно умов договору обєкт оренди наданий до 31.03.2007 та додатково договір пролонгований до 30.10.2007.

01.11.2006 зазначені в договорі обєкти були передані ЗАТ «Чумак»згідно акту прийому-передачі.

Згідно досліджених судами матеріалів справи, на виконання договору оренди фруктосховища ЗАТ «Чумак»перерахував ЗАТ «Кримська фруктова компанія»в період з 01.04.2007 до 11.06.2007 в безготівковій формі 188384 грн., на що останнім видано першому податкові накладні на загальну суму 124460,01 грн., ПДВ 24892 грн.

Суми отриманої орендної плати від ЗАТ «Чумак»були включені позивачем до операцій на митній території України в щомісячних деклараціях з податку на додану вартість (скорочених).

Скасовуючи частково податкове повідомлення-рішення від 24.06.2008 № 0001332301/0, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надання позивачем в оренду приміщень фруктосховища є поставкою послуг відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закон України «Про податок на додану вартість», тому на вказану операцію поширюється дія пп. 11.29 ст. 11 цього Закону; позивач правомірно не перерахував до державного бюджету та залишив у своєму розпорядженні позитивну різницю між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту за вищевказаною операцією з поставки послуг.

Однак, Вищий адміністративний суд України не може погодитись з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»до 1 січня 2008 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та мяса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Згідно п. 1.4 ст. 1 цього Закону поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, обєктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші обєкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

З урахуванням викладеного, надання в оренду позивачем власних основних засобів, а саме: приміщень фруктосховища, не є наданням сільськогосподарських послуг та не відноситься до сфери сільського господарства, тому в даному випадку відповідачем вірно визначено не можливість використання позивачем спеціального режиму згідно п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

З врахуванням викладеного, позивач повинен був відобразити суми, отримані від наданих в оренду приміщень фруктосховища в загальній декларації, а не в скороченій, як помилково визначили суди попередніх інстанцій.

Згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Також судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в період з 01.04.2007 по 31.12.2007 субєктами підприємницької діяльності-фізичними особами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 надано позивачу послуги з виконання робіт, які прийняті та оплачені ним.

Згідно пп. пп. 9.12.1, 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту; якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими субєктами підприємницької діяльності.

Враховуючи зміст наведених норм матеріального права, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини по справі, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що доходи отримані фізичними особами від надання послуг позивачу у межах їх підприємницької діяльності здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством.

Так, судами було встановлено, що у 2007 році субєкти підприємницької діяльності-фізичні особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 перебували на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до п. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»субєкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб субєктів малого підприємництва).

Таким чином суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 24.06.2008 № 0001331701/0.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На основі викладеного, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про часткове скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог про в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.06.2008 № 0001332301/0 та постановлення в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог; в решті судові рішення не підлягають скасуванню, оскільки висновки по ним зроблені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.08.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2008 скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.06.2008 № 0001332301/0.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В решті судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)М.І. Костенко (підпис)Н.Є. Маринчак (підпис)С.Е. Острович (підпис)Є.А. Усенко З оригіналом згідно Відповідальний секретарІ.Ю. Гончарук