Ухвала суду № 20668365, 07.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" грудня 2011 р. м. КиївК/9991/28565/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Ланченко Л.В., Лосєва А.М., Островича С.Е.,

при секретарі Бадріашвілі К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року

по справі №2а-5730/09/1370

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Миколаївцемент»(надалі ВАТ «Миколаївцемент»)

до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області (надалі ДПІ у Миколаївському районі Львівської області)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У вересні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Миколаївському районі Львівської області від 23.07.2009р. за №0000392321/0.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.11.2009р. залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року, позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Миколаївському районі Львівської області від 23.07.2009р. за №0000392321/0.Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Миколаївцимент»03,40грн. судового збору.

Не погоджуючись із рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у Миколаївському районі Львівської області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове про відмову у задоволені позовних вимог посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ВАТ «Миколаївцимент» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Адвокатське обєднання «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс»за період з 01.02.2009р. по 31.03.2009р. ДПІ у Миколаївському районі Львівської області складено акт за №414/23-0/00293025 від 17.07.2009р. та прийняте податкове повідомлення-рішення за №0000392321/0 від 23.07.2009р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

В акті перевірки зазначено, що правочин між позивачем та Адвокатським обєднанням «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс»є нікчемним, оскільки він не спричинив реального настання правових наслідків та був спрямований на уникнення від оподаткування. А тому, органом державної податкової служби зроблено висновок про неправомірне формування позивачем спірної суми податкового кредиту.

Судами також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 05.01.2009р. між Адвокатським обєднанням «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс»(виконавець) та ВАТ «Миколаївцимент»(замовник) укладено договір про надання адвокатських послуг, правове обслуговування та представництво.

Згідно пункту 1.1 даного договору виконавець бере на себе зобовязання по наданню замовнику на довгостроковій основі комплексу юридичних послуг консультаційно-правового характеру у відповідності з умовами цього договору та наступними додатковими письмовими угодами, а замовник зобовязується здійснювати оплату таких послуг.

У відповідності до п.2.1 згаданого договору оплата може здійснюватись замовником авансовим способом на підставі рахунку виставленого виконавцем.

Як вказано у п.3.1 замовник повідомляє виконавця про перелік необхідних робіт, бажаний термін виконання робіт, надає всі необхідні документи та інформацію стосовно виконуваної роботи. Сторони домовились про те, що звернення замовника з заявкою про надання юридичних послуг може здійснюватись у будь-якій формі, з якої виконавцеві буде зрозуміла суть замовлення: шляхом звернення в усній формі, звернення з письмовими запитами, з використанням факсимільного звязку, електронної пошти тощо.

Пунктом 3.10 передбачено, що виконавець надає замовнику у письмовому вигляді звіт про виконану роботу поетапно чи загально. Надання письмового звіту є обовязковим.

Згідно з п.3.11 на підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг згідно з цим договором складається відповідний акт виконаних робіт, що підписується уповноваженими представниками сторін.

Як передбачено п.3.12 підписання такого акту прийому-передачі надання консультаційних послуг представником замовника є підтвердженням наданих послуг, а також свідчить про відсутність претензій з його боку.

На виконання даного договору виконавцем надавались послуги, підтвердженням чого є Звіт по виконанню договору про надання адвокатських послуг правове обслуговування та представництво від 30.06.2009р., довіреності на працівників адвокатської компанії, Письмова консультація з питання: здача новозбудованих обєктів промисловості в експлуатацію та реєстрація права власності на обєкти нерухомості зареєстровано у позивача 20.03.2009р. за №478/2 та Письмова консультація з питання: склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва.

Крім цього, судами звернуто увагу на те, що на час розгляду справи у судах правовідносини між сторонами договору тривають з врахуванням положень п.5.1 згаданого договору.

Надані послуги позивачем було оплачено згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень. При цьому, як зазначали суди попередніх інстанції, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що кошти оплачувалися як за надані послуги так і авансом згідно п.2.1 зазначеного договору.

Контрагентом позивача було видано податкові накладні, які наявні в матеріалах справи, та відображено податкові зобовязання в податкових деклараціях долучених до справи.

Під визначенням податковий кредит, наведеним у п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», слід розуміти, що це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 даного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів у оплату вартості таких робіт (послуг).

Як вірно встановлено судами, позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мають недоліків та, порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним законодавством.

Крім цього, судами з врахуванням п.1.3 ст.1, п.п.«а», «в», «г», «д»п.10.1 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»цілком обгрунтовано зазначено, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі наявності надмірного податкового кредиту) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Орган державної податкової служби, вважає, що позивачем отримано податкові накладні від платника, який не надавав послуг, у звязку з чим договір є нікчемним, а згадані податкові накладні не можуть бути використані при формуванні податкового кредиту.

Суди попередніх інстанції надали правильний аналіз реальності господарської діяльності з огляду на дані податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту та встановили, що господарська операція з надання адвокатських послуг, правове обслуговування та представництво мала місце, тобто послуги фактично поставлялись, а відтак така угода була спрямована на реальне настання наслідків, що нею обумовлені.

Слід також зазначити, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.03.2011р. у справі №2а-5162/09/1370 за позовом ДПІ у Миколаївському районі Львівської області до ВАТ «Миколаївцемент», Адвокатського обєднання «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ДПІ у Залізничному районі м. Львова про стягнення коштів, отриманих за нікчемною угодою, в задоволені позовних вимог відмовлено.

Отже, суди при досліджені реального характеру спірних операцій правильно врахували докази подані позивачем, які свідчать про наявність реального характеру відповідних операцій, що зазначені вище, а також з огляду на те, що у контрагента позивача були наявні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності.

Крім того, судами попередніх інстанції правильно не взято до уваги доводи органу державної податкової служби на те, що в інших інстанціях Миколаївській районній державній адміністрації, Миколаївському районному управлінні земельних ресурсів, Управлінні Держкомзему у Миколаївському районі, Пустомитівській районній державній адміністрації, Управлінні охорони культурної спадщини і Державному управлінні екології та природних ресурсів у Львівській області, Головному управлінні містобудування, архітектури та просторового розвитку, Львівській обласній санепідемстанції, Миколаївській районній санепідемстанції та Тернопільській сільській раді відсутні документи, які б вказували на надання послуг адвокатським обєднанням, оскільки відповіді на запити вказують на вчинення дій ВАТ «Миколаївцемент»у цих інстанціях до укладення згаданого договору.

Правильно не взято до уваги доводи органу державної податкової служби на те, що Адвокатське обєднання «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс»для надання послуг залучало ТОВ «Експортно-імпортну компанію «Симфонія»та ТОВ «Комунікаційно-сервісну компанію «Форест», які не звітуються та мають ознаки фіктивності, оскільки згадані товариства не працювали в одному сегменті ринку з позивачем, в якому існують налагоджені стабільні звязки й учасники якого обізнані стосовно один одного, а тому ВАТ «Миколаївцемент»не міг знати про недобросовісність контрагентів адвокатської компанії.

Крім того, оцінку висновку податкового органу про умисел ВАТ «Миколаївцемент»на укладення угоди, яка не спрямована на реальне настання наслідків виходячи з того, що АО «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс»було укладено угоди ТОВ «Експортно-імпортну компанію «Симфонія» та ТОВ «Комунікаційно-сервісну компанію «Форест», які мають ознаки фіктивності, надано постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.04.2010р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2010р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.12.2010р., якими було скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м.Львова, якими застосовано штрафні санкції до АО «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс»щодо правових відносин з ТОВ «Експортно-імпортну компанію «Симфонія»та ТОВ «Комунікаційно-сервісну компанію «Форест», де суди виходили з того, що факт надання спірних послуг, які в подальшому були використані у власній господарській діяльності, підтверджується належними доказами, що обґрунтовує правомірність включення вартості цих послуг до валових витрат підприємства, а сум ПДВ до податкового кредиту.

Доводами касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовані.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ Л.І. Бившева

____ Л.В. Ланченко

____ А.М.Лосєв

____ С.Е.Острович

Суддя Н.Є. Маринчак