Постанова № 20667166, 22.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" грудня 2011 р.                               м. Київ                                        К-8015/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5 розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва 16.10.2007р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 17.02.2008р. у справі № 6/20 за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві до Комунального підприємства "Київський інститут земельних відносин" про стягнення економічних санкцій на суму 55 629,09 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Державна інспекція з контролю за цінами в м. Києві звернулась з позовом до Комунального підприємства "Київський інститут земельних відносин" про стягнення економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін на загальну суму 55 629,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки було встановлено, що відповідачем порушені вимоги ст. 1 Закону України «Про захист конституційних прав громадян на землю» від 20.01.2005 року № 2375-IV та п. 1 Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах «Про затвердження Граничних розмірів плати з виконання землевпорядних робіт»від 12.08.2004р. № 264, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.08.2004р. № 1042/9641.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва 16.10.2007р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 17.02.2008р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій Державна інспекція з контролю за цінами в м. Києві звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Державною інспекцією з контролю за цінами в м. Києві з 20.04.2007р. по 23.04.2007р. була проведена перевірка дотримання державної дисципліни цін при застосуванні тарифів на землевпорядні роботи та послуги Комунального підприємства «Київський інститут земельних відносин», за результатами якої був складений акт від 23.05.2007р. № 154 та прийнято рішення від 05.06.2007р. № 73 про застосування штрафних санкцій на суму 55629,09 грн.

Під час перевірки позивачем було встановлено порушення відповідачем ст. 1 Закону України «Про захист конституційних прав громадян на землю», згідно якої вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, при виділенні в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) не може перевищувати п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам України відповідно до статті 121 Земельного кодексу України, крім випадків, визначених частиною першою цієї статті, не може перевищувати дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Під час проведення перевірки позивачем зроблений висновок про те, що вартість робіт на виконання геодезично-вишукувальних робіт по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) входить у вартість плати за виконання позивачем робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, визначеного ч. 2 ст. 1 Закону № 2375-IV.

Суди попередніх інстанцій розглядаючи справу та приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, виходили з того, що технічна документація із землеустрою про встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та технічна документація із землеустрою про складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, є абсолютно різними видами документації з землеустрою.

Однак колегія суддів з даними висновками погодитись не може, вважаючи їх передчасними.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про землеустрій" (в редакції станом на 2007 рік) види робіт із землеустрою - це обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні, проектні та проектно-вишукувальні роботи, що виконуються з метою складання документації із землеустрою.

Статтею 25 зазначеного Закону, серед видів документації із землеустрою визнаються, зокрема, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (п.п «и», «і»).

Згідно з ст. 25 Закону встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

Відповідно до ст. 56 Закону технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку; в) копії заяв фізичних або клопотання юридичних осіб; г) матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки; ґ) рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди; д) акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання; е) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності; є) кадастровий план земельної ділянки; ж) перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути.

З аналізу вищезазначеного слід дійти висновку що Законом України "Про землеустрій" встановлено види документації із землеустрою та роботи необхідні для їх виготовлення.

Водночас, хоча даним Законом і не встановлений порядок виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку, відповідний порядок встановлений Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі затвердженою Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року № 43 (надалі - Інструкція).

Відповідно до п. 2.1 Інструкції роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою виконуються в такій послідовності: - підготовчі роботи; - встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки; - складання кадастрового плану земельної ділянки; - заповнення бланка державного акта.

Таким чином, зазначена інструкція визначає роботи по встановленню (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки як невід'ємну частину робіт із складання державного акту на право власності на земельну ділянку.

А оскільки, згідно п. «д»ст. 56 Закону України «Про землеустрій», складання технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, крім поділу та об'єднання земельних ділянок, включає складання акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання, то роботи по встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки є частиною робіт необхідних для складання цієї документації із землеустрою. А отже, відповідно до ст. 1 зазначеного Закону є роботами із землеустрою.

З наведеного вбачаться, що роботи із землеустрою щодо виготовлення документів що посвідчує право власності на земельну ділянку включають в себе роботи із землеустрою по встановленню (відновленню) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки.

Крім того, хоч в Законі України «Про землеустрій»і визначено окремий вид землевпорядної документації, така як технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі. Однак, при складанні державного акту на право власності на земельну ділянку встановлення меж земельної ділянки в натурі є частиною необхідних землевпорядних робіт. А оскільки, Законом України «Про захист конституційних прав громадян на землю»встановлено граничну вартість не на конкретний вид документації із землеустрою, а на всі роботи із землеустрою, які необхідні для складання державного акту, то вартість робіт за виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі, відповідно до цього закону, не може стягуватись понад визначену граничну вартість.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист конституційних прав громадян на землю» вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, при виділенні в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) не може перевищувати п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам України відповідно до статті 121 Земельного кодексу України, крім випадків, визначених частиною першою цієї статті, не може перевищувати дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що Державною інспекцію з контролю за цінами в м. Києві було вірно встановлено, що Комунальним підприємством "Київський інститут земельних відносин" за період з травня 2006 року по січень 2007 року стягувалась плата за виконання робіт з землеустрою щодо виготовлення документа який посвідчує право власності на земельну ділянку при передачі безоплатно у власність громадянам України, в розмірі від 1071,02 грн. до 1588,37 грн., за умов встановленої плати в розмірі 153,00 грн., що привило до завищення плати за виконання робіт з землеустрою.

Таким чином, результатами перевірки Державною інспекцію з контролю за цінами в м. Києві було вірно встановлено, що відповідачем порушені вимоги ст. 1 Закону України «Про захист конституційних прав громадян на землю»від 20.01.2005 року № 2375-IV та п. 1 Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах «Про затвердження Граничних розмірів плати з виконання землевпорядних робіт»від 12.08.2004р. № 264, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.08.2004р. № 1042/9641.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення»вся необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Загальна сума не обґрунтовано одержаної виручки Відповідачем, внаслідок завищення тарифу на землевпорядні роботи та послуги, складає 18543,03 грн., яка відповідно до ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення»підлягає вилученню в доход бюджету, із застосуванням штрафних і санкцій у двократному розмірі.

Отже, за наслідками перевірки, керуючись ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення»Державною інспекцію з контролю за цінами в м. Києві відповідно до повноважень наданих Постановою КМ України № 1819 було обґрунтовано прийнято рішення від 5 червня 2007 року № 73 «Про застосування штрафних санкцій за порушення державної дисципліни цін»на загальну суму 55 629,09 грн., які відповідач самостійно не виконав.

Таким чином, оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Постановила:

Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва 16.10.2007р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 17.02.2008р. скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві до Комунального підприємства "Київський інститут земельних відносин" про стягнення економічних санкцій - задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Київський інститут земельних відносин" (код 32348604) в доход державного бюджету (р/р 31117106700011, код 21081100, одержувач УДК в Шевченківському районі м. Києва, код 26077968, банк одержувача ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019) необґрунтовано одержаної виручки у сумі 18543,03 грн. та штраф у сумі 37086,06 грн.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: