Ухвала суду № 20665653, 10.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" листопада 2011 р. м. КиївК-16563/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е., Степашка О.І., Усенко Є.А.,

при секретарі Бадріашвілі К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2008 року

по справі №11/140-А(№22-а-11037/08)

за позовом Комунального підприємства «Київський іподром»(надалі КП «Київський іподром»)

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва (надалі ДПІ у Голосіївському районі м.Києва)

про визнання нечинним рішення, -

встановив:

У березні 2007 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 12.07.2006р. №0000532312/2 про визначення суми податкового зобов'язання КП «Київський іподром»за платежем: податок на землю та застосування штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач мав всі підстави для застосування 100% пільги зі сплати податку за землю за 2004р. відповідно до п.4 ст.12 Закону України «Про плату за землю»№2535 із змінами та доповненнями (далі Закон №2535-ХІІ) та за 2005р. згідно з п.5 ст.12 Закону №22535-ХІІ. При цьому позивач зазначає, що він є закладом фізичної культури та спорту, посилаючись на Закон України від 19.09.1996 №378/96-ВР, у 2004-2005 роках, фінансується за рахунок державного бюджету, а тому правомірно застосував вищезазначену пільгу.

Постановою Господарського суду м.Києва від 21.05.2007р., в задоволені позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом правомірно було нараховано позивачеві суму податкових зобовязань з земельного податку та штрафні санкції на підставі п.п.4.2.2 ст.4 та п.п.17.1.3 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Крім того, встановлено, що позивач не входить до переліку підприємств, яким надана пільга по земельному податку на 2004-2005р.р., затвердженого відповідно Постановами Кабінету Міністрів України від 16.12.04р. №1678. від 21.12.05р. №1246.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2008р. рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове про задоволення позовних вимог. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.07.06р. №0000532312/2 про визнання суми податкового зобовязання КП «Київський іподром»за платежем: податок на землю та застосування штрафних санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, колегія апеляційного суду виходила з того, що матеріалами справи підтверджено правомірність заявлених КП «Київський іподром»позовних вимог.

Не погоджуючись з останнім судовим рішенням, ДПІ у Голосіївському районі м.Києва звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами попередніх інстанції, що працівниками ДПІ у Голосіївському районі м.Києва було здійснено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем Комунальним підприємством «Київський іподром» за період з 01.10.2002р. по 30.09.2005р., за результатами якої складено акт перевірки від 15.03.2006р. №127/1-22-03-00846346.

В згаданому акті податковим органом зазначено, що позивачем безпідставно застосовано пільгу в розмірі 100% у сплаті податку за землю за 2004 та за 2005 роки, що призвело до порушення ст.2 Закону України «Про плату за землю»та заниження земельного податку.

На підставі зазначеного акта та за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 12.07.2006р. №0000532312/2, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції правильно та цілком обгрунтовано виходив з наступного.

Як підтверджено матеріалами справи, позивач, розташований за адресою: м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 10, має в користуванні наступні земельні ділянки:

- згідно з Довідкою про грошову оцінку земельної ділянки №Ю-05879/2001 (кадастровий №79401001) від 30.03.2001 №1711 земельну ділянку загальною площею 381712,33 кв.м.:

- згідно з Витягом про грошову оцінку земельної ділянки №Ю-35606/2005 (кадастровий №79401001) від 05.12.2005 за №2271 земельну ділянку загальною площею 380407,46 кв.м.;

- згідно з Витягом про грошову оцінку земельної ділянки №Ю-35605/2005, кадастровий №79401036 від 05.12.2005 за №2271 земельну ділянку загальною площею 389,40 кв.м.

Позивачем в податкових розрахунках земельного податку, поданих до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, була зазначена пільга в розмірі 100% на земельну ділянку, яка використовується підприємством для ведення своєї господарської діяльності за 2004р. (вхід. №1612 від 29.01.2004р.) на суму 894302,00грн. та 2005 (вхід. № 710 від 24.01.2005р.) на суму 1142790,59грн., з посиланням на те, що, функціональне використання землі змішане використання (громадське та комерційне). Згадані розрахунки земельного податку підписані керівником КП «Київський іподром»ОСОБА_1 та головним бухгалтером ОСОБА_2

Також в матеріалах справи наявний Технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористування від 18.03.1997 за адресою: м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 10, кадастровий номер №7940101 загальною площею 386646,36 кв.м., узгоджений головним землевпорядником Московського р-ну від 18.03.1997.

Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельною податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель (ст.2 Закону України «Про плату за землю»).

Статтею 12 даного Закону встановлюється вичерпний перелік пільг по земельному податку.

Відповідно до п.4 ст.12 зазначеного Закону від сплати земельного податку звільняються вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони, здоровя. соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, спортивні споруди, що використовуються ними за цільовим призначенням.

Проте ст.75 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік»від 27.11.2003 №1344-ІУ встановлено, що у 2004 році пільги щодо плати за землю, визначені п.4 частини першої ст.12 Закону N 2535-ХІІ, застосовуються до вітчизняних закладів культури, науки, освіти, охорони здоровя, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, які утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а Законом України «Про державний бюджет України на 2005 рік»від 23.12.2004 №2285-1У встановлено, що пільги по сплаті земельного податку в 2005 році, передбачені п. 4 ст.12 Закону України «Про плату за землю», застосовуються до бюджетних установ, які утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів, та громадських організацій інвалідів, їх підприємств і організацій, а також закладів фізичної культури та спорту.

Перевіркою питання правильності користування пільгою по платі за землю на підставі наданих документів, у перевіряємому періоді встановлено, що форма фінансування позивача госпрозрахункова, згідно довідки статуправління №5817 від 26.04.2001, організаційно-правова форма за КОПФГ 150 комунальна власність, що не відповідає вимогам п.3.4.4 розділу 3 Закону України «Про стандартизацію», згідно якого комунальна організація (установа, заклад) має код КОПФГ 430, що не є закладом фізичної культури і спорту.

Враховуючи зазначене, суд, з урахуванням матеріалів справи, правильно погодився з висновками акта перевірки про те, що позивачем занижено податкові зобовязання по земельному податку на суму 1580229,68грн., у тому числі: - за 2004р. на суму 902574,06грн.; за 9 місяців 2005р. на суму 677655,62грн.

Крім цього, суд звернув увагу на те, що позивач не фінансується в повному обсязі з державного чи місцевого бюджетів, як це передбачено вимогами пункту 4 статті 12 Закону України «Про плату за землю»№ 2535-ХН від 03.07.1992, із змінами та доповненнями, ст.75 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»та ст.70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік».

Що стосується закладів фізичної культури та спорту, які не утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів, то такі заклади звільняються від сплати земельного податку за умови дотримання наступних вимог.

Постановами Кабінету Міністрів України №1678 від 16.12.2004 «Про порядок застосування до закладів фізичної культури та спорту пільг з плати за землю у 2004 році»та №1246 від 25.12.2005 «Про затвердження переліку закладів фізичної культури і спорту, спортивних баз олімпійської та параолімпійської підготовки, яким надаються пільги з плати за землю у 2005 році»визначено вичерпний перелік установ, яким надано пільга по сплаті податку за землю.

В свою чергу КП «Київський іподром»не входить до вичерпного переліку підприємств, засвідчений у вказаній вище постанові, яким надана відповідна пільга по земельному податку.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з правильними та обґрунтованими висновками суду першої інстанції стосовно того, що позивач в 2004-2005 роках не відповідав вказаним критеріям, тому у нього відсутні підстави для використання пільги при нарахуванні та сплаті земельного податку за вказаний період.

Окрім цього, суд першої інстанції враховуючи ч.4 ст.72 КАС України зазначив, що вироком у кримінальній справі №1-/3 2006р. від 04.06.2006р. встановлено, що головний бухгалтер підприємства ОСОБА_2, визнала себе винною в повному обсязі, внесла до розрахунків земельного податку за 2004, 2005 роки завідомо неправдиві дані щодо наявності у підприємства пільги.

Згідно ст.226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Оскільки суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені обставини справи і без достатніх підстав скасував обґрунтовану та законну постанову суду першої інстанції, то постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2008р. підлягає скасуванню із залишенням у силі постанови Господарського суду м.Києва від 21.05.2007р.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2008 року скасувати та залишити в силі постанову Господарського суду м.Києва від 21 травня 2007 року.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ С.Е. Острович

____ О.І. Степашко

____ Є.А. Усенко