Ухвала суду № 20665544, 17.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" листопада 2011 р. м. КиївК-14914/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е., Степашка О.І., Усенко Є.А.,

при секретарі Бадріашвілі К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне

на постанову Господарського суду Рівненської області від 15 березня 2007 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2007 року

у справі №10/61 (№22а-678/07)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Рівнеазот»(надалі ВАТ «Рівнеазот»)

до Державної податкової інспекції у м.Рівне (надалі ДПІ у м.Рівне)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У лютому 2007 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним (нечинним) податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне №000012344/0/23-138 від 19.01.2007р.

Постановою Господарського суду Рівненської області від 15.03.2007р. залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2007р., позовні вимоги задоволено. Визнано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне №000012344/0/23-318 від 19.01.2007р. нечинним. Присуджено з Державного бюджету України ВАТ «Рівнеазот»судові витрати в сумі 3,40грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ДПІ у м. Рівне звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, позивач 19.12.2006р. подав до ДПІ у м. Рівне податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2006р., в якій в рядку 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування за листопад 2006р. задекларована сума податкового кредиту попереднього податкового періоду (жовтень 2006р.) фактично сплачена постачальникам у жовтні 2006р. та в рядку 25 зазначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

ДПІ у м. Рівне проведено виїзну позапланову перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період листопад 2006р., за результатами якої складено акт №58/50/23-300/05607824 від 18.01.2007р.

В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.7.2 «а»п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за листопад 2006р.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 19.01.2007р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №000012344/0/23-318, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Також встановлено, що позивачем в жовтні 2006р. було здійснено постачальникам товарів платежів на спірну суму в т.ч. сплачена загальна сума ПДВ, що більше ніж сума заявлена позивачем до бюджетного відшкодування.

Крім цього, суди звертають увагу на те, що відповідно до поданого відповідачем детального розрахунку суми бюджетного відшкодування за листопад 2006р., сума оплати ВАТ «Рівнеазот»у жовтні 2006р. ЗАТ «Укргазенерго»за поставлений газ становить «0»грн., однак наведені податковим органом дані розрахунку не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються наданими позивачем суду платіжними дорученнями на оплату природного газу, отриманого від ЗАТ «Укргазенерго», та актом №РН-0000834 прийому-передачі партії природного газу від 31.10.2006р.

Так, згідно платіжних доручень, які знаходяться в матеріалах справи, позивачем було перераховано грошові кошти в т.ч. ПДВ та відповідно до акту №РН-0000834 прийому-передачі партії природного газу від 31.10.2006р., підписаного ВАТ «Рівнеазот»та ЗАТ «Укргазенерго»на виконання п.6.6 договору №01/77/Х від 14.03.2006р., проведено оплату за поставку природного газу в жовтні 2006р. в т.ч. ПДВ.

Окрім того, судами також було встановлено, що в наданому відповідачем розрахунку, сума дозволеного податкового кредиту становить 12531480,00грн. (11601083,00 грн. + 1892,00грн. + 928505,00грн.) проте згідно податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2006 року (рядок 17) податковий кредит становить 12733846,00грн. При цьому, при перевірці достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, зауважень щодо нарахування суми податкового кредиту у жовтні 2006р. у податкового органу не було (стор.16 Акту перевірки №58/50/23-300/05607824 від 18.01.2007р.).

Під визначенням бюджетне відшкодування, наведеним у п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»слід розуміти суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків регулюються п.п.7.7 ст.7 даного Закону.

При цьому, суди попередніх інстанції з врахуванням норм Закону України «Про податок на додану вартість»доречно зазначили, що законодавець не ставить настання бюджетного відшкодування в залежність від того коли у отримувача товару виникло зобовязання перед постачальниками, а визначає, що суми податку на додану вартість мають бути факти сплачені у попередньому податковому періоді постачальникам товарів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з правильними та цілком обґрунтованими висновками судів попередніх інстанції стосовно того, що посилання податкового органу на порушення позивачем п.п.7.7.2 «а»п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в звязку з віднесенням до податкового кредиту жовтня 2006р. згідно податкової накладної №3229 від 30.09.2006р. суми податку на додану вартість є суперечливими та такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та вимогах зазначеногоЗакону.

За таких обставин, суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно та всебічно розглянуто докази у справі, яким надано правильну правову оцінку на підставі законодавства, яке діяло на момент спірних правовідносин.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Рівненської області від 15 березня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2007 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ С.Е. Острович

____ О.І. Степашко

____ Є.А. Усенко

Суддя Н.Є. Маринчак