Ухвала суду № 20664536, 03.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" листопада 2011 р. м. КиївК-22745/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Степашка О.І., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.,

при секретарі Бадріашвілі К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області

на постанову Господарського суду Житомирської області від 24 вересня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2008 року

у справі №11/149НА(№22а-7548/08)

за позовом Малого приватного підприємства «Сейко»(надалі МПП «Сейко»)

до Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області, Головного управління Державного казначейства України у Житомирської області (надалі Коростишівська МДПІ Житомирської області, ДКУ у Житомирської області)

за участю прокуратури Житомирської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У жовтня 2005 року позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Коростишівської МДПІ Житомирської області від 20.10.2005 №0001782301/0 та відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Постановою Господарського суду Житомирської області від 24 вересня 2007 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2008 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Коростишівської МДПІ Житомирської області №0001782301/0 від 20.10.2005 року про завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 105315,00 грн. Відшкодовано з Державного бюджету України на користь МПП «Сейко» 105315,00грн. податку на додану вартість. Стягнуто з Державного бюджету України на користь МПП «Сейко»03,40грн. державного мита.

Не погоджуючись із рішеннями попередніх судових інстанцій, Коростишівська МДПІ Житомирської області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.

Разом з тим, в судовому засіданні представник відповідача уточнив вимоги касаційної скарги та просив скасувати рішення судів попередніх інстанції і направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції в звязку з неповним зясуванням всіх обставин справи.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача та Генеральної прокуратури України, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, згідно акту від 18.10.05 №115/23/01-35/13564684 було проведено документальну перевірку МПП «Сейко»з питань правильності визначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету за вересень-листопад 2004 року.

За висновками перевіряючих при проведенні перевірки МПП «Сейко порушено п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», тому враховуючи, положення п.8.3 наказу ДПА України №196 від 24.04.03 р. із змінами, внесеними наказом №116 ДСК від 28.05.03 р., якими передбачено забезпечення в ході перевірок заявленого до відшкодування податку на додану вартість проведення зустрічних перевірок основних постачальників до товаровиробника або імпортера товарів, робіт, послуг та те, що в ході перевірок правильності визначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету за вересень листопад 2004 року, Коростишівська МДПІ не мала можливості підтвердити суму сплати ПДВ виробнику або імпортеру виробленої продукції, а саме: по ТОВ «Колос», ПП «Атланта»та ТОВ «Нафтопром».

20.10.05 Коростишівською МДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №0001782301/0 яким виявлено завищення сум бюджетного відшкодування з ПДВ у період вересень 2004 на суму 37328,00грн., жовтень 2004 року на суму 18066,00грн. та листопад 2004 року на суму 49921,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанцій, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що для отримання відшкодування податку на додану вартість достатньо такої підстави, як наявність належним чином оформленої податкової декларації за вересень, жовтень та листопад 2004 року. Крім цього зазначили, що з довідок зустрічних перевірок з питань взаємовідносин МПП «Сейко»з ПП «Атланта», ТОВ «Нафтопром»та ТОВ «Колос»вбачається, що останні суми податку на додану вартість по податковим накладним, отриманих від них МПП «Сейко»згідно укладеним угодам, включили до податкових зобовязань відповідного періоду.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками судів попередніх інстанції погодитись не може з огляду на наступне.

При вирішенні даного спору судами не взято до уваги те, що відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

При цьому п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону передбачає, крім визначених судом обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на відшкодування, ще наявність такої підстави, як наявність факту поставки товару.

Так, згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Тобто, поставка товару є необхідною передумовою правомірності отримання відшкодування податку на додану вартість.

У періоді, що було перевірено контролюючим органом підприємство здійснювало діяльність, повязану з купівлею-продажем товарів. При цьому, поставка та обсяг товару належним чином відповідачем або судом першої та апеляційної інстанції не перевірялась, тобто не досліджувались первинні бухгалтерські документи (угоди оренди чи відповідального зберігання товару, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні документи, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні тощо), які підтверджують реалізацію та зберігання товару за період проведення зазначених господарських операції з ПП «Атланта», ТОВ «Нафтопром»та ТОВ «Колос»вересень-листопад 2004 року.

За відсутності таких даних неможливо визначитись з питання обґрунтованості зменшення сум бюджетного відшкодування позивачу податковим органом.

Крім цього, поза увагою судів попередніх інстанції залишились доводи податкового органу стосовно того, що проведеними зустрічними перевірками основних постачальників, а саме ТОВ «Колос», ПП «Атланта»та ТОВ «Нафтопром»встановлено, що сума податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету за вересень-листопад 2004 року не підтверджена, в той час як суди зазначають, що контрагенти позивача включили до податкових зобовязань відповідного періоду спірні суми.

Враховуючи зазначене, слід зауважити, що суд постановляє ухвалу про закінчення зясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного зясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Згідно з ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина 2 статті 71 цього Кодексу передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Таким чином, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, оскільки вони постановлені на підставі неповно зясованих обставин у справі.

Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у звязку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного зясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового судового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та обєктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області задовольнити.

Постанову господарського суду Житомирської області від 24 вересня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2008 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ О.І. Степашко

____ Є.А. Усенко

____ Т.М. Шипуліна