Ухвала суду № 20664478, 03.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" листопада 2011 р. м. КиївК-21709/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Степашка О.І., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 17 жовтня 2007 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2008 року

по справі №6/102-1492(22-а-2593/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька зернова компанія»(надалі ТОВ «Галицька зернова компанія»)

до Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (надалі Козівська МДПІ Тернопільської області)

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

У квітні 2006 року позивач звернувся до суду з позовом до Козівська МДПІ Тернопільської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000332301/0 від 21.03.2006р. про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 2819,00грн. за основним платежем та 1410,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Свої вимоги позивач мотивував невідповідністю оскаржуваного рішення фактичним обставинам справи та нормам закону.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 17 жовтня 2007 року залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2008 року, позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000332301/0 від 21.03.2006р. в частині визначення податкового зобовязання зі сплати податку на додану вартість в сумі 2709,00рн., в т.ч. 1806,00грн. основного платежу та 903,00грн. санкцій. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Галицька зернова компанія»54,45грн. сплаченого судового збору.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що податковим органом під час розгляду справи частково доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Козівська МДПІ Тернопільської області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанції та справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Сторони в судове засідання не зявились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції та підтверджується матеріалами справи, працівниками податкової служби здійснена позапланова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Галицька зернова компанія»при проведенні фінансово-господарських операцій з ПП «Багро», ТОВ «Інтеграл», ПП «Украгроресурси»за період з 01.01.2003р. по 31.12.2005р., за результатами якої складено акт №145/23-30828716 від 10.03.2006р.

В згаданому акті, на думку податкового органу, позивачем порушено п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, позивачем зайво віднесено до податкового кредиту 2814,00грн. податку на додану вартість.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000332301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 4229,00грн., у т.ч. 2819,00грн. основного платежу та 1410,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судами також встановлено, що на підставі усних домовленостей ТОВ «Галицька зернова компанія»отримало від контрагентів ПП «Багро», ТОВ «Інтеграл», ПП «Украгроресурси»послуги та товарно-матеріальні цінності, оплатило їх з врахуванням податку на додану вартість та суми податку віднесло до податкового кредиту.

Крім цього, суди звертають увагу на те, що по господарських операціях, на які видано податкові накладні ТОВ «Інтеграл»№51 від 12.05.2004р., ПП «Багро»№65 від 24.03.2005р., №6 від 07.10.2005р., позивач сплатив 1805,33грн. ПДВ включених в ціну отриманих товарів та виконаних робіт. При цьому, податковим органом не ставиться під сумнів їх подальше використання у господарській діяльності.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону).

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 даного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного вище Закону передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вже було зазначено, позивачем сплачено контрагентам суми податку на додану вартість за отримані товари і послуги та від останніх отримано податкові накладні.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем правомірно включено до складу відповідного податкового кредиту податкові накладні №51 від 12.05.2004р., №65 від 24.03.2005р., №6 від 07.10.2005р., які отримані від ТОВ «Інтеграл»та ПП «Багро».

Крім цього, суди доречно звернули увагу на те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Щодо недотримання вимог п.п.7.2.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.18 «Порядку заповнення податкової декларації»виконання підпису шляхом відтиску факсиміле, то згідно з п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. N88, листа Міністерства юстиції України «Про оформлення первинних документів №906/2005-рп від 10.01.2005р., документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається увипадках,встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Зі змісту касаційної скарги не вбачається, що б податковий орган оскаржував рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови позивачу у задоволені позовних вимог.

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає порушень судами попередніх інстанції норм матеріального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно та всебічно розглянуто докази у справі, яким надано правильну правову оцінку на підставі законодавства, яке діяло на момент спірних правовідносин.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Тернопільської області від 17 жовтня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2008 року - залишено без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ О.І. Степашко

____ Є.А. Усенко

____ Т.М. Шипуліна

Суддя Н.Є. Маринчак