Ухвала суду № 20662398, 20.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2011 року м. КиївК-27152/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Степашка О.І.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2007 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2009 року

у справі № 2-а-691/07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед»

до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2009 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед»(далі позивач) до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області (далі відповідач) задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000992341/0 від 17 вересня 2007 року. Присуджено ТОВ «Свиспан Лімітед»з Державного бюджету України 3,40 грн. витрат по державному миту (судовому збору).

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2007 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2009 року та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Свиспан Лімітед»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2007 року, за результатами якої складено акт № 423/23-32358806 від 12 вересня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000992341/0 від 17 вересня 2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 318813,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР) у звязку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість непідтверджених податковими зобовязаннями контрагента по другій ланці ланцюга постачання.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на пояснення керівника та засновника Товариства з обмеженою відповідальність «Леб-Сервіс»ОСОБА_5, яка зазначила, що вона не має жодного відношення до даного підприємства, а чим воно займається, хто реально здійснює керівництво та з якою метою воно створене їй не відомо.

Крім того, судами встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальність «Шерус» поставлено на адресу позивача товарно-матеріальні цінності (деревина дровяна для технологічних потреб, тріска технологічна, баланси, тирса деревинна).

В свою чергу, ТОВ «Шерус» виробником зазначеної продукції не є, а виступає посередником. Виробником деревини дровяної для технологічних потреб, тріски технологічної, балансів, тирси деревинної є ТОВ «Леб-Сервіс».

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Свиспан Лімітед»включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені в ціні придбаного у ТОВ «Шерус»товару, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Доводи відповідача про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР, сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання колегія суддів відхиляє, оскільки, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10 Закону № 168/97-ВР, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону № 168/97-ВР).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2009 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області відхилити, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Степашко О.І.

Шипуліна Т.М.

Суддя А.О. Рибченко