Ухвала суду № 20661869, 13.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2011 року м. КиївК-2199/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаФедорова М.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Костенка М.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Полтавської області від 13.07.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2008

у справі№17/76

за позовомВідкритого акціонерного товариства “Полтавський гірничо

збагачувальний комбінат”

доКременчуцької обєднаної державної податкової інспекції

провизнання нечинним податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Полтавський гірничо збагачувальний комбінат” звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення рішення.

Постановою господарського суду Полтавської області від 13.07.2007 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2008 постанову господарського суду Полтавської області від 13.07.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 31.03.2006 та складено акт №527/23-120/00191282 від 26.09.2006.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000312301/0/2396 від 09.10.2006, яким визначено позивачу зобовязання в розмірі 113267, 1 грн., основний платіж 79517,34 грн., штрафні (фінансові) санкції 33749,76 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем „Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціалізоване використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту”.

Позивач використовує воду з водоводів міськводоканалу, та використовує для нужд річкову воду з Дніпра.

Відповідно Договору №2416/81 від 01.01.2002 промислове управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Комсомольська надає послуги по питній воді в розмірі встановленого ліміту водовикористання на 2005 рік - 3191500 кубічних метрів за рік, на 2006 рік - 3131500 кубічних метрів за рік.

Норма збору за спеціальне використання водних ресурсів становила у 2005 рік -6,6 коп. за кубічний метр, у 2006 році - 7,23 коп. за кубічний метр.

Згідно дозволу на спеціальне водокористування №2877 від 10.07.2003 термін дії якого продовжена до 01.09.2008, водокористування дозволяється при додержанні збору свіжої води із поверхневих водойм не більше 1 120 000 кубічних метрів за рік.

Облік кількості використаної води проводиться по показникам водолічильників які встановлені на обєктах споживання води.

На підставі цих даних місьводоканал нарахував оплату за воду позивачу за перший квартал 2006 року в розмірі 705 548,00 грн.

Підприємство нараховує та сплачує податок на воду за Дніпрову та воду з міського водоканалу, відповідно до звітів про споживання води по всіх споживачах підприємства, за мінусом води на санітарно-гігієнічні нужди та мінусом використаної води сторонніх користувачів з якими позивач уклав договори на постачання питної води.

Розрахунки кількості витраченої на потреби фізичних осіб води позивачем погоджувалися з Управлінням водопровідного та каналізаційного господарства м. Комсомольська.

Пунктом 16 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1494 від 16 серпня 1999 року із змінами і доповненнями встановлено, що збір за використання водних ресурсів не справляється за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції, стосовно того, що сума збору за спеціальне використання водних ресурсів нарахована саме на кількість води спожитої на виробничі потреби юридичної особи чи обєкти відповідачем не доведено та не надано розрахунків.

Згідно з частиною третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Касаційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Полтавської області від 13.07.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2008 у справі № 17/76 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції відхилити.

Постанову господарського суду Полтавської області від 13.07.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2008 у справі № 17/76 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К. Голубєва

О.В. Карась

А.О. Рибченко

М.І. Костенко Суддя М.О. Федоров