Ухвала суду № 20661812, 06.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" грудня 2011 р.м. КиївК-1606/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України”„Одеський портовий елеватор” на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2008

у справі № 2а-46/07

за позовом Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб

України”„Одеський портовий елеватор”

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з

великими платниками податків у м. Одесі

про скасування податкових повідомлень рішень

ВСТАНОВИВ:

Дочірне підприємство Державної акціонерної компанії „Хліб України”„Одеський портовий елеватор” звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкових повідомлень рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2007 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2008 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Сторони в судове засідання не зявились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка податкової звітності з податку додану вартість за жовтень 2006 року та уточнюючого розрахунку за жовтень 2006 року та складено акт від №578/13-31.2/00955176/89 від 19.12.2006.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення рішення № 00008713312/0 від 28.12.2006, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 24089 грн.

Перевіркою встановлено, що позивачем 20.11.2006 було подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2006 року, в якій у рядку 20 „позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (позитивне значення суми рядків 18 і 19)”, задекларовано - 481782 грн.

В рядку 27 „сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду (рядок 20, 23 позитивне значення), вказано 0.

Закон України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” - є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до абз. 1 п. 17.2 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобовязання минулих податкових періодів, зобовязаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобовязання з цього податку.

Як зазначено в п. 17.3 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених в цій статті, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Штраф у розмірі пяти відсотків від суми заниження податкового зобовязання минулих податкових періодів, передбачений п. 17.2 ст. 17 цього Закону, є податковим зобовязанням платника податків.

Згідно з підпунктом ”б” пп. 4.2.2, п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

До того ж, згідно абз. 2 п. 17.2 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються лише якщо після подачі декларації за звітний період платник подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період.

Відповідно до положень пп. 17.1.3, п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами, викладеними у підпункті ”б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції, стосовно правомірності дій контролюючого органу по нарахуванню штрафних санкцій у розмірі 24089 грн. за порушення п. 17.2 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України”„Одеський портовий елеватор” на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2008 у справі № 2а-46/07 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України”„Одеський портовий елеватор” залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2008 у справі № 2а-46/07 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К. Голубєва

О.В. Карась

А.О. Рибченко

О.І. Степашко Суддя М.О. Федоров