Ухвала суду № 20661631, 06.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" грудня 2011 р. м. КиївК-22163/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Степашка О.І.

секретар судового засіданняСесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 06.12.2011 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Орджонікідзевської обєднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2009

у справі № А27/229(23/57)

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Орджонікідзевський

гірничо збагачувальний комбінат”

до Орджонікідзевської обєднаної державної податкової інспекції

Дніпропетровської області,

Головного управління Державного казначейства України у

Дніпропетровській області

за участю: Прокуратури Дніпропетровської області

про стягнення бюджетної заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Орджонікідзевський гірничо збагачувальний комбінат” звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Орджонікідзевської обєднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області про стягнення бюджетної заборгованості.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2007 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2009 постанову господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції Орджонікідзевська обєднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 22.11.2004 позивачем подано до Орджонікідзенської обєднаної державної податкової інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2004 року згідно з якою сума бюджетної заборгованості по податку склала 23574901 грн.

Довідкою Орджонікідзевської обєднаної державної податкової інспекції від 20.04.2005 „Про результати документальної перевірки з питань правильності заявлених сум ПДВ до відшкодування з бюджету ВАТ „Орджонікідзевський ГЗК” за період з 01.08.2004 по 31.12.2004”, згідно якої підтверджено, заявлену до відшкодування сум податку на додану вартість по декларації за жовтень 2004 року в розмірі 23724901 грн., що підтверджується копіями податкових накладних та платіжних доручень.

Для надання правової оцінки щодо заявлення позивачем до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість, яке є різницею між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту, необхідно застосовувати положення Закону України „Про податок на додану вартість”, якими регламентується порядок визначення податкового кредиту та порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований пп. 7.2.6 п. 7.2, п. 7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, якого платник податків зобовязаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення відємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Актом перевірки та судами попередніх інстанцій не встановлено жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування відємного значення з податку на додану вартість.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України „Про податок на додану вартість” не ставив таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобовязань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обовязку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобовязань до бюджету.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Орджонікідзевської обєднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2009 у справі № А27/229(23/57) залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Орджонікідзевської обєднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2009 у справі № А27/229(23/57) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К. Голубєва

О.В. Карась

А.О. Рибченко

О.І. Степашко Суддя М.О. Федоров