Ухвала суду № 20660848, 30.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" листопада 2011 р. м. КиївК-55707/09

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Голубєвої Г.К.

Костенка М.І.

Лосєва А.М.

за участю секретаря Сватко А.О.

представників:

позивача Дідика С.Є.

відповідача Єрмака М.М., Кірієнко Т.П.

прокуратури Суходольського С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25.07.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009

у справі №10/362

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «В.І.К.-Україна»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва

за участю Прокуратури Дніпровського району м.Києва

про зобовязання вчинити дії -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 25.07.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009, позов ТОВ «В.І.К.-Україна»задоволено повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м.Києва від 21.01.2008 № 0000022330/0. Зобовязано ДПІ у Дніпровському районі м.Києва поновити у картці особового рахунку ТОВ «В.І.К.-Україна», який обліковується в ДПІ у Дніпровському районі м.Києва, суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за березень 2007 року в розмірі 9398749 грн., підтвердивши цим право ТОВ «В.І.К.-Україна»на відшкодування з бюджету суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 9398749 грн. за березень 2007 року. Зобовязано ДПІ у Дніпровському районі м.Києва надати ГУ Державного казначейства України у м.Києві висновок про відшкодування ТОВ «В.І.К.-Україна»з бюджету суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 9398749 грн. за березень 2007 року.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «В.І.К.-Україна»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2007 року, за результатами якої складено акт №243/23-717-32770912 від 16.01.2008 .

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.1.8. ст.1, пп.7.2.3, 7.2.4., пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у звязку з чим зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень місяць 2007 року в розмірі 9398749,00 грн.

Такі висновки відповідача ґрунтуються на тому, що основним постачальником ТОВ «В.І.К. Україна»є ТОВ «Мегатекс М», яке продало позивачу заспокоювачі вібропроцесів в агрегатах обертання «Успокоитель»в кількості 59 штук на загальну суму 56475036,00 грн., в тому числі ПДВ - 9412506,00 грн. відповідно до договору купівлі-продажу (на умовах товарного кредиту) №09/01/07/2 від 09.01.2007, про що видано податкову накладну № 2 від 09.01.2007.

Згідно податкової накладної №12 від 28.02.2007 ТОВ «Мегатекс М» надало позивачу послуги з відстрочки розрахунку за товар (відсотки товарного кредиту) на загальну суму 56475036,00 грн., в тому числі ПДВ - 9412506,00 грн. Відповідно до договору купівлі-продажу (на умовах товарного кредиту) № 09/01/07/2 від 09.01.2007, товарний кредит надається на строк п'ятдесят календарних днів з моменту постачання товару продавцем, не включаючи день поставки. За відстрочку розрахунку покупцю (позивачу) нараховуються відсотки за право користування товарним кредитом у розмірі 2% від вартості отриманого товару (з урахуванням ПДВ) за кожен день користування товарним кредитом.

У декларації з ПДВ за березень 2007 року вх. №29593 від 19.04.2007 (уточнюючий розрахунок №136773 від 07.12.2007) позивачем було заявлено бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку в сумі 9398749,00 грн. Відповідно до даних декларації: залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, складає 9398749,00 грн.; сума податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 17 податкових декларацій попереднього податкового періоду) складає 18826375,00 грн.; сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), складає 18826375,00 грн.

Право на бюджетне відшкодування у березні 2007 року виникло у позивача в результаті від'ємного значення по декларації з ПДВ за лютий 2007 року (вхідний №11875 від 19.03.2007 року), згідно з якою від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту складає 9409584,00 грн.

При цьому первинними документами не підтверджена фактична сплата отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), на суму 9398749,00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0000022330/0 від 21.01.2008, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2007 року у розмірі 9398749,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «В.І.К.-Україна»було укладено з ТОВ «Мегатекс М»договір купівлі-продажу №09/01/07/2 від 09.01.2007 ( на умовах товарного кредиту) на придбання товару «заспокоювач вібропроцесів в агрегатних обертаннях «Успокоитель».

Виконання договору підтверджується актом прийому-передачі №1 від 09.01.2007, податковою накладною №2 від 09.01.2007.

Оплата товару проведена в безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджено копіями платіжних доручень.

Придбаний товар був переданий позивачем на відповідальне зберігання ТОВ «Мегатекс М»за договором зберігання №09/01/07/2-02 від 09.01.2007.

Згідно акта №28/02-2 від 08.02.2007 позивачу були нараховані відсотки за користування товарним кредитом за договором №09/01/07/2 від 09.01.2007 та виписано податкову накладну №12 від 28.02.2007 на загальну суму 56475036,00 грн., у т.ч. ПДВ 9412506,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено виконання ТОВ «В.І.К.-Україна»та ТОВ «Мегатекс М»своїх обовязків за договорами купівлі-продажу від 09.01.2007 №09/01/07/2 та зберігання від 09.01.2007 №09/01/07/2-02.

В подальшому зазначений товар був проданий позивачем ТОВ «Бізнесінвестпроект» на загальну суму 56495568,00 грн., у т.ч. ПДВ 9415928,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних №2 від 09.01.2007 та №12 від 28.02.2007 виданих ТОВ «Мегатекс М» з дотриманням вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», таким чином позивачем виконано вимоги цього Закону щодо виникнення підстав для включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Відповідачем не надано доказів визнання недійсними укладених угод на підставі яких здійснювались поставки та розрахунки, на момент здійснення розрахунків та виписування податкових накладних і позивач, і ТОВ «Мегатекс М»були зареєстровані як платники податку на додану вартість, тобто мали право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

За фактом здійснення зазначених господарських операцій відповідачем вже проводилась виїзна планова перевірка позивача за період з 01.04.2004 по 31.03.2007, за результатами якої складено акт №4231/23/815-32770912 від 18.09.2007, яким встановлено заниження обєкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2007 року на суму 47057225,00 грн., занижено податок на прибуток за 1 квартал 2007 року в розмірі 11764306,00 грн., а також завищено податковий кредит з податку на додану вартість за лютий 2007 року в сумі 9409334,00 грн.

Прийняті на підставі акта перевірки податкові повідомлення-рішення від 24.09.2007 №0000622380/0 та №0000632380/0, за результатами апеляційного оскарження рішенням заступника начальника податкової інспекції від 30.11.2007 №19685/10/25-011 скасовані.

З огляду на викладене, суди дійшли висновку, що заявлений до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, за податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2007 року, з врахуванням уточнюючого розрахунку від 07.12.2007, податок на додану вартість у сумі 9398749,00 грн., повністю підтверджений податковими накладними та іншими документами, розрахований з дотриманням вимог п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», та підлягав відшкодуванню в порядку пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 цього Закону.

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій судова колегія погодитись не може.

Суди попередніх інстанцій виходили із того, що наявність у платника податку - позивача у справі, виданих йому продавцем товару податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, є достатніми підставами для формування податкового кредиту та відшкодування ПДВ з бюджету.

Однак, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (підпункти 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2).

Таким чином, докази, на які послалися суди в обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак, і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини 4, 5).

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заперечення відповідача обґрунтовувалися порушенням ряду кримінальних справ щодо посадових осіб позивача та його контрагентів. Зокрема, кримінальної справи №54-2196 у якій встановлено, що невідомими особами, за попередньою змовою з службовими особами ЗАТ «Прайм-Банк», ТОВ «Мегатекс М» та ТОВ «Канселор»протягом 2006-2007 років незаконно надавались послуги субєктам підприємницької діяльності по формуванню відємного значення з податку на додану вартість з метою розкрадання коштів з державного бюджету шляхом отримання бюджетного відшкодування. У звязку з чим на ТОВ «Мегатекс М»були оформлені документи про реєстрацію ТУ на «заспокоювач вібропроцесів в агрегатах обертання «Успокоитель», який використовувався як предмет продажу при здійсненні псевдо господарських операцій.

Фастівською міжрайонною прокуратурою порушено кримінальну справу №74-1180 за фактом створення ТОВ «Мегабудтрейд», який виступав постачальником сировини ТОВ «Мегатекс М», за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України. А також порушено кримінальну справу №74-00136 відносно ОСОБА_8, ОСОБА_9, яка займала посаду директора ТОВ «В.І.К.-Україна», за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.5 ст.191, ч.1 ст.366, ч.3 ст.212 КК України, в межах якої проведена судово-економічна експертиза, за висновком якої право позивача на відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 9398749,00 грн. не підтверджено.

Також відповідач звертав увагу на використання векселя при проведенні розрахунків між елементами злочинної схеми, та проведення всіх фінансових операцій в один день, 28.02.2007. Однак, зазначені доводи відповідача не знайшли свого відображення під час судового розгляду.

Крім того, з огляду на придбання товару на умовах товарного кредиту, судам попередніх інстанцій необхідно було зясувати, чи всі понесені платником податку витрати на придбання товару повязані із компенсацією його вартості, а саме: чи були наявні розумні економічні причини для включення до складу вартості ціни придбаного товару відповідної суми процентів за товарним кредитом. Необхідно встановити, чи відповідає рівень процентної ставки за відповідним товарним кредитом звичайному рівню цін в аналогічних операціях. Відповідність процентної ставки за користування товарним кредитом необхідно зясовувати з урахуванням суми відстроченого платежу; строку користування товарним кредитом; звичайного рівня плати за користування кредитними коштами у разі залучення необхідної суми в банку чи в іншій фінансовій установі; можливості уникнути зайвих витрат на сплату підвищених у порівнянні зі звичайним рівнем процентів за товарним кредитом, звернувшись до іншого постачальника аналогічних товарів.

Якщо зібраними у справі доказами буде підтверджено відсутність економічно обґрунтованих причин для збільшення ціни придбаного товару на суму сплачених позивачем процентів за користування товарним кредитом (зокрема, в частині сум процентів за користування товарним кредитом, який перевищує звичайний рівень), відповідна сума перевищення повинна бути визнана такою, що не стосується компенсації вартості розглядуваного товару. Водночас, до складу валових витрат та податкового кредиту можуть бути включені лише ті суми, які повязані із придбанням товарів та послуг, що використовуються в господарській діяльності платника податків.

При цьому суду варто враховувати, що не мають звязку з компенсацією вартості товару, а отже, і з господарською діяльністю платника податків, не всі проценти за користування товарним кредитом, а лише та сума, яка буде визнана економічно необґрунтованою у звязку, зокрема, із перевищенням рівня звичайних цін на послуги товарного кредитування.

Поза увагою судів залишилось і правильність обрання способу захисту порушеного права, оскільки у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Таким чином, не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25.07.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009 скасувати.

Справу направити на новий розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

Г.К.Голубєва

М.І.Костенко

А.М.Лосєв