Ухвала суду № 20660839, 30.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" листопада 2011 р. м. КиївК-8640/09

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Голубєвої Г.К.

Костенка М.І.

Лосєва А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Купянської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2009

у справі № 2а-2602/08

за позовом Приватного підприємства «Тенор-Трейд»

до Купянської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2008, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2009, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Купянської ОДПІ Харківської області №0000032310/0 та №0000042310/0 від 10.01.2008.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові в повному обсязі, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 06.12.2007, за результатами якої складено акт №1846/23-33510842 від 27.12.2007.

За висновками акта перевірки позивачем реалізовано товари (меблеву фурнітуру) фізичним особам-підприємцям за цінами, які є нижчими за звичайні, внаслідок чого занижено валовий доход від реалізації на загальну суму 111344 грн., а також не включено у вересні 2007 року до податкового зобовязання з податку на додану вартість переданого товару комітенту на суму 28730,46 грн., чим порушені вимоги пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.7.4.3, п.7.4 ст.7 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1, 4.7, ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000032310/0 та №0000042310/0 від 10.01.2008, якими позивачу донараховано податкові зобовязання з податку на прибуток в сумі 33963,40 грн., у т.ч. основний платіж в сумі 27836,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 6137,40 грн. та з податку на додану вартість на суму 4701,50 грн., у т.ч. основний платіж 2686 грн. та штрафні (фінансові) санкції 2015,50 грн.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спору) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обовязкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого звязку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в звязку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

При цьому за правилами підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

З огляду на наведене суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортованого товару, митна вартість та звичайна ціна не є тотожними. База оподаткування податком на додану вартість позивачем визначена вірно відповідно до пункту 4.1.статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»із договірної вартості цих засобів, яка не нижча за звичайні ціни, а пункт 4.3 названого Закону, на який посилається податковий орган, вказуючи на те, що ціна такого товару при його подальшій поставці, не може бути меншою за митну вартість, регулює оподаткування операцій виключно із імпорту товарів на митну територію України і не стосується правил оподаткування інших господарських операцій.

Щодо порушення позивачем пункту 4.7 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», то зазначена норма передбачає виникнення у повіреного не лише податкових зобовязань з податку на додану вартість за фактом передачі товарів довірителю, але й збільшення податкового кредиту, що відповідачем встановлено не було, у звязку з чим судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що, за підтвердження здійснення митного оформлення товару імпортером ТОВ «Орнатус», яким сплачено податок на додану вартість при подачі митної декларації, у позивача відсутній обовязок по формуванню податкових зобовязань за даною операцією.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального чи процесуального права при прийнятті рішення у справі, та не можуть бути підставою для їх скасування з наведених в касаційній скарзі мотивів.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Купянської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2009 без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

Г.К.Голубєва

М.І.Костенко

А.М.Лосєв

Суддя Л.В. Ланченко