Ухвала суду № 20660797, 29.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" листопада 2011 р. м. КиївК-22220/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Шипуліної Т.М.

секретар судового засіданняСесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 29.11.2011 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову господарського суду м. Києва від 10.11.2005 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2009

у справі № 25/315

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Укртранснафта”

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкритого акціонерного товариства „Укртранснафта” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення рішення.

Постановою господарського суду м. Києва від 10.11.2005 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2009 постанову господарського суду м. Києва від 10.11.2005 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено перевірку позивача з питання достовірності заявленого до відшкодування податку на додану вартість за січень - лютий 2005 року та складено акт №441/23-4/31570412 від 05.08.2005.

За результатами перевірки відповідачем прийняте повідомлення-рішення №882/23-4/0 від 10.08.2005, яким позивачу зменшено сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість зменшена на 7664143 грн., в тому числі за січень 2005 року на 4081796 грн., за лютий 2005 року на 3582347 грн.

Позивачем та ОАО „АК Транснефть” (Росія) був укладений договір №0005100 від 16.11.2004, відповідно до умов Договору позивач зобовязався надати контрагенту послуги з прийому та транспортуванню нафти по системі магістральних нафтопроводів по території України до пунктів призначення та забезпечити здачу нафти в таких пунктах в кількості, вказаній в маршрутному дорученні.

В пункті 5 цього договору перелічені 17 маршрутів транспортування нафти по території України до її митних кордонів. Як з умов договору, так з наданих схем розташування вузлів обліку нафти і ультразвукових витратомірів ВАТ „Укртранснафта” встановлено, що нафта, транспортування якої здійснювалося за договором, не призначалася для споживання на митній території.

Здача нафти здійснювалася з оформленням актів прийому-здачі в пунктах призначення за показниками лічильників (у разі подальшого транспортування за митним кордоном через нафтопроводи), по каліброваним резервуарам (у разі подальшого транспортування нафти на танкерах, порт „Южний”), по залізничним цистернам (у разі подальшого транспортування нафти залізницею, ЛПДС „Броди”).

Виконання умов договору підтверджується актами виконаних робіт б/н від 31.01.2005 та б/н від 28.02.2005.

Між ВАТ „Укртранснафта” та „International Port Services Limited” (Великобританія) був укладений договір №001/Р02 від 14.09.2001р., відповідно до умов якого позивач зобовязався надати Замовнику послуги з транспортування сирої нафти нафтопроводами Великоцьк Лисичанськ Кременчук - Одеса та Головашівка Кременчук - Одеса, які проходять по території України до здавальних пунктів №704, 490 згідно графікам, розпорядженням Замовника та маршрутним дорученням.

Виконання умов Договору підтверджується актами виконаних робіт б/н від 31.01.2005р. та б/н від 28.02.2005р. Сторонами договору підтверджено сплату вартості послуг та відображено в зазначених Актах.

Відповідачем нараховане податок на додану вартість на вартість наданих послуг за договором №004/Р02 від 14.09.2001 на обсяг послуг в січні 2005 року 7491205,95 грн., сума ПДВ складала 1498241,19 грн.; в лютому 2005 року 319621,40 грн. сума ПДВ склала 63924,28 грн.

Відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить ”0” відсотків до бази оподаткування.

За змістом пп. 6.2.4 п. 6.2 цієї ж статті Закону у тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) за межами державного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України; від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами державного кордону України, а також авіаційним транспортом: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) через митний кордон на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) через митний кордон за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами митного кордону України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час здійснення послуг за замовленнями нерезидента по транспортуванню нафти на нафтопереробні заводи ВАТ „Укртранснафта” застосовувало пільгу по податку на додану вартість згідно з підпунктом 6.2.2 пункту 6.2 статті 6 Закону № 168/97-ВР.

Таким чином, для встановлення правомірності дій позивача щодо застосування нульової ставки податку на додану вартість істотне значення має правова природа послуг, що ним надавалися нерезидентам.

Статтею 306 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV (зі змінами та доповненнями) встановлено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, повязана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 6 Закону України „Про транспорт”, перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти, надання інших транспортних послуг, експлуатація і ремонт шляхів сполучення здійснюються залізницями, пароплавствами, портами (пристанями), автомобільними, авіаційними, дорожніми підприємствами та організаціями, якщо це передбачено їх статутами.

Отже, у спеціальній нормі Закону України „Про транспорт” встановлено конкретний перелік видів підприємств, які здійснюють перевезення вантажів, до якого не включено підприємства трубопровідного транспорту.

Згідно зі статтею 37 зазначеного Закону, відносини в галузі трубопровідного транспорту регулюються Законом України „Про трубопровідний транспорт” та іншими нормативно-правовими актами України.

Статтею 12 Закону України „Про трубопровідний транспорт” передбачено, що господарська діяльність підприємств, установ та організацій трубопровідного транспорту визначається цим Законом та іншими актами законодавства України. Цією ж статтею встановлено, що підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту здійснюють приймання, збереження, перевантаження і транспортування трубопроводами.

Таким чином, діяльність підприємств трубопровідного транспорту визначається як транспортування, яке здійснюється магістральним трубопроводом.

Як встановлено судами, ВАТ „Укртранснафта” надає нерезидентам послуги з транспортування нафти по території України від пункту за територією України до пунктів за територією України або від пункту за територією України до пункту проведення митних процедур з випуску нафти з-під митного контролю на митну територію України.

Здійснювані позивачем господарські операції пунктом 1.4 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначаються як поставка послуг, тобто як будь-які операції цивільно-правового характеру з поставки послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, обєктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатної поставки послуг.

При цьому, факт використання та споживання послуг за межами митної території України підтверджується характером укладених договорів, які вказують на здійснення позивачем зовнішньоекономічної діяльності.

Так, за визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність”, зовнішньоекономічна діяльність це діяльність субєктів господарської діяльності України та іноземних субєктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами, а зовнішньоекономічним договором (контрактом) є матеріально оформлена угода двох або більше субєктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обовязків у зовнішньоекономічній діяльності.

Крім того, особливості оподаткування операцій з надання послуг, призначених для використання та споживання за межами митної території України, нерозривно повязані з особою, яка споживає такі послуги, та її місцезнаходженням. Відповідно, якщо споживач послуг є нерезидентом і знаходиться за межами митної території України, то послуга може бути спожита тільки за межами митної території України.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій не перевірено які саме послуги з транспортування нафти надавалися ВАТ „Укртранснафта” юридичним особам на території України за зовнішньоекономічними договорами та чи були призначені для використання у діяльності іноземних субєктів господарювання за межами території України.

Нафта, що транспортувалася, була власністю нерезидента та знаходилася на території України під митним контролем.

Під митним контролем не означає, що за межами України.

Згідно з вимогами частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову господарського суду м. Києва від 10.11.2005 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2009 у справі № 25/315, задовольнити частково, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, а справу № 25/315 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задовольнити частково.

Постанову господарського суду м. Києва від 10.11.2005 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2009 у справі № 25/315 скасувати.

Справу № 25/315 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К. Голубєва

О.В. Карась

А.О. Рибченко

Т.М. Шипуліна