Ухвала суду № 20660785, 29.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" листопада 2011 р. м. КиївК-15255/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Шипуліної Т.М.

секретар судового засіданняСесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 29.11.2011 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Запоріжалюмінторг” на постанову господарського суду Запорізької області від 16.04.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2009

у справі № 13/23/08-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Запоріжалюмінторг”

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з

великими платниками податків у м. Запоріжжі

третя особа: Відкрите акціонерне товариство „Запорізький виробничий

алюмінієвий комбінат”

про скасування податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Запоріжалюмінторг” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про скасування податкового повідомлення рішення.

Постановою господарського суду Запорізької області від 16.04.2008 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2009 постанову господарського суду Запорізької області від 16.04.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2007 та складено акт № 894/08-01/32573524 від 17.09.2007.

На підставі Акта перевірки № 894/08-01/32573524 від 17.09.2007р., керівником Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000820801/0 від 27.09.2007, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем - 3011021000, податок на прибуток, у розмірі 342030,10 грн.: 272298 грн. основний платіж, 69732, 10 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Перевіркою встановлено, порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 7.3.5 п. 7.3, пп. 7.3.7 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем віднесено до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними документами курсові різниці з продажу відкритим акціонерним товариством „Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” іноземної валюти та послуги банку за продаж цієї валюти на загальну суму 1108337,72 грн., завищено валові витрати за 2006 рік та за 1 півріччя 2007 року.

Між позивачем та ВАТ „Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” укладено договори комісії № 1825Д(2005) від 29.12.2005 та № 156Д(2007) від 24.01.2007.

ВАТ „ЗАлК” зобовязався укласти зовнішньоекономічні договори на продаж продукції Позивача.

Розрахунки з Комітентом здійснюються у валюті зовнішньоекономічного контракту або в національній валюті України, в подальшому, ВАТ „Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” здійснювався продаж валюти банку, отримані від продажу гривні перераховувались Позивачу, при продажу валюти виникла курсова різниця та витрати на комісію банку.

Сума курсової різниці та вартість конверсійних операцій були віднесені позивачем до складу валових витрат.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За визначенням пункту 1.32 статті 1 цього Закону господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Статтею 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідною умовою для включення витрат курсової різниці та вартість конверсійних операцій до валових витрат підприємства є, зокрема, належне документальне підтвердження факту надання таких послуг (позаяк наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції відповідно до їх економічного змісту) та отримання платником податків економічної вигоди від здійснення господарської операції як складової господарської діяльності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що доказів продажу ВАТ „Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” валюти ТОВ „Запоріжалюмінторг” у позивача відсутні.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем не надано документів, які б свідчили про здійснення ним господарських операцій, та понесення витрат, які відносяться до складу валових, та жодного документу, який би підтверджував здійснення таких витрат саме Позивачем або Комісіонером за його дорученням.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Запоріжалюмінторг” на постанову господарського суду Запорізької області від 16.04.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2009 у справі № 13/23/08-АП залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Запоріжалюмінторг” залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 16.04.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2009 у справі № 13/23/08-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К. Голубєва

О.В. Карась

А.О. Рибченко

Т.М. Шипуліна Суддя М.О. Федоров