Постанова № 20660755, 08.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" грудня 2011 р. м. Київ К-26798/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Островича С.Е., Степашка О.І.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2009

та постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.10.2008

у справі № 2-а-1044/08 Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим

за позовом Акціонерного банку «Діамант»в особі філії Акціонерного банку «Діамант»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.10.2008, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2009, позов АБ «Діамант»задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі від 30.05.2008 № 0007422301/0, від 30.05.2008 № 0000592200/0 в частині визначення філії АБ «Діамантбанк»у м. Сімферополь податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 5257,28 грн., в тому числі 3504,78 грн. –основний платіж та1752,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Сімферополі просить скасувати постановлені у справі судові рішення, в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права –підпункту 5.6.1 пункту 5.6 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР, статей 2, 15 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 № 2535-XII, ст. 159 КАС України.

Позивач не реалізував процесуальне право надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

ДПІ у м. Сімферополі проведена планова документальна перевірка філії АБ «Діамант» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 31.12.2007, за результатами якої складено акт від 22.05.2008 № 3792/22-1/33304840 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.05.2008 № 0007422301/0 про донарахування податкового зобов’язання із земельного податку в сумі 6375,34 грн. (в т.ч.1817,02 грн. –основний платіж та 4558,32 грн. –штрафні (фінансові) санкції) у зв’язку із порушенням статей 2, 14, 15, 22 Закону № 2535-XII, від 30.05.2008 № 0000592200/0 про донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 7072,5 грн. (в т.ч. 4678,00 грн. –основний платіж та 2394,5 грн. –штрафні (фінансові) санкції) у зв’язку із порушенням підпункту 5.6.1 пункту 5.6, підпункту 5.7.1 пункту 5.7 ст. 5, підпункту 8.4.1 пункту 8.4 ст. 8 Закону № 334/94-ВР.

Підставою для визначення податкового зобов’язання із земельного податку є викладений в акті перевірки висновок про порушення позивачем статей 2, 14, 15, 22 Закону № 2535-XII, а саме: несплата податку за земельні ділянки, розташовані в місті Сімферополі по вулицях Карла Лібкнехта, Жуковського, Рози Люксембург, 1/1/6. В обґрунтування цього висновку контролюючий орган послався на те, що за вказаними адресами знаходиться приміщення офісу загальною площею 94 кв.м, які належить позивачу на праві власності, що в свою чергу означає, що позивач користується земельною ділянкою, а відтак відповідно до ст. 2 Закону № 378/96-ВР, якою встановлено, що використання землі в Україні є платним, зобов’язаний сплатити земельний податок з розрахунку такої площі земельних ділянок.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 2535-XII об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Частиною 1 ст.120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина 1 ст. 79 Земельного кодексу України). Сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів складає державний земельний кадастр. За змістом статей 196, 197, 202 зазначеного Кодексу земельна ділянка має встановлені в натурі (на місцевості), визначені в проектній документації по землевідводу, а також реєстраційний (кадастровий) номер; підлягає державній реєстрації у складі державного реєстру земель. Ці характеристики визначають земельну ділянку, в тому числі, як об’єкт оподаткування.

У зв’язку з цим саме по собі набуття позивачем приміщення не створює для нього прав та обов’язків у сфері землекористування, оскільки, як свідчить акт перевірки, приміщення по вулицях Карла Лібкнехта, Жуковського, Рози Люксембург, 1/1/6 не є окремими будівлями, а будь-які характеристики (дані державного земельного кадастру), які б відокремлювали земельні ділянки, за які позивачу визначені податкові зобов’язання, як об’єкт оподаткування, контролюючим органом не зазначені.

Підставою для визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток є викладений в акті перевірки висновок про порушення позивачем підпункту 5.6.1 пункту 5.6, підпункту 5.7.1 пункту 5.7 ст. 5, підпункту 8.4.1 пункту 8.4 ст. 8 Закону № 334/94-ВР в результаті необґрунтованого включення до складу скоригованих валових витрат суми матеріальної допомоги на лікування, народження дитини та поховання.

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) згідно із пунктом 5.1 Закону № 334/94-ВР - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункт 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР).

Особливості визначення складу витрат на оплату праці встановлені пунктом 5.6 ст. 5 цього Закону.

Згідно із підпунктом 5.6.1 пункту 5.6 цієї статті з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Визнаючи правомірним віднесення позивачем до валових витрат сум матеріальної допомоги, виплаченої працівникам на лікування, у зв’язку з народженням дитини чи похованням родичів, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ці виплати здійснені на підставі колективного договору від 07.06.2001 № 1 з утриманням податку з доходів фізичних осіб та внесків на державне соціальне страхування. Разом з тим, запровадження колективним договором тих чи інших виплат на користь працівників не означає, що всі такі виплати є оплатою праці, визначальною ознакою яких є їх характер як винагороди за виконувану трудову функцію, а також їх здійснення за рахунок фонду заробітної плати. Вочевидь, що виплачені позивачем суми матеріальної допомоги не мають такого характеру, свідченням чого є фактичні підстави їх виплати (хвороба, народження дитини чи смерть родича). З огляду на це позивач не мав права на віднесення цих сум до валових витрат, у зв’язку з чим контролюючий орган правомірно збільшив оподатковуваний прибуток позивача за 2005 рік, 2006 рік та 9 місяців 2007 року, донарахував податок в сумі 3504,78 грн. та застосував штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1752,50 грн.

Відповідно до ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.10.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2009 змінити, позов задовольнити частково: скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі від 30.05.2008 № 0007422301/0. В позові про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі від 30.05.2008 № 0000592200/0 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 5257,28 грн., в тому числі 3504,78 грн. –основний платіж та 1752,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції відмовити.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписМ.І.Костенко

підписН.Є.Маринчак

підписС.Е.Острович

підписО.І.Степашко