Ухвала суду № 20660736, 22.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" листопада 2011 р. м. КиївК-14973/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Шипуліної Т.М.

секретар судового засіданняСесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 22.11.2011 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на постанову господарського суду м. Києва від 08.06.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2009

у справі № 29/68-А

за позовомЗакритого акціонерного товариства „Київгазпостач”

доДержавної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

провизнання недійсним податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариства „Київгазпостач” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000012320/0 від 16.01.2007 та акту № 182/23-219/31608063 від 26.12.2006.

Постановою господарського суду м. Києва від 08.06.2007 позовні вимоги задоволено в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000012320/0 від 16.01.2007, а в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2009 постанову господарського суду м. Києва від 08.06.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 31.03.2006 та складено акт № 182/23-219/31608063 від 26.12.2006

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012320/0 від 16.01.2007, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на у розмірі 167290 грн., з яких 47490 грн. основний платіж, 119800 грн. штрафні санкції.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст. 9 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік”, ст. 8 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.2005 № 3235-ГУ, занижено до сплати податок на додану вартість 47490 грн. та несвоєчасну сплату податку за листопад-грудень 2005 року у сумі 239600 грн.

ЗАТ „Київгазпостач” проводило фінансово-господарські операції з ТОВ КВФ „Славія” та ТОВ „Газтрейд”.

Згідно з договором № 772/10-05 від 26.10.2005 та додаткових угод до нього ТОВ КВФ „Славія” реалізувало ЗАТ „Київгазпостач” природний газ в обсязі 22123,3 тис. куб.м. на загальну суму 9542,2 тис. грн., з яких ПДВ 1590,4 тис. грн. у 2005 році та в обсязі 9015 тис. куб.м. на загальну суму 4349,7 тис. грн., з яких ПДВ 724,9 тис. грн. у 2006 році.

На виконання умов договору ТОВ КВФ „Славія” видало ЗАТ „Кивгазпостач” податкові накладні: № 3 від 31.10.2005 на загальну суму 4882440 грн., з яких ПДВ 813740 грн., № 12 від 29.11.2005 на загальну суму 1428341,47 грн., з яких ПДВ 238056,91 грн., № 13 від 29.11.2005 на загальну суму 1472748,78 грн., з яких ПДВ 294549,75 грн., № 26 від 31.12.2005 на загальну суму 3231419,94 грн., з яких ПДВ 538569,99 грн., № 28 від 31.12.2005 на загальну суму 2020048,78 грн., з яких ПДВ 336674,80 грн., № 11 від 31.01.2006 на загальну суму 903298,50 грн., з яких ПДВ 150549,76 грн., № 10 від 31.01.2006 на загальну суму 2329652, 66 грн., з яких ПДВ 388275, 44 грн.

ТОВ КВФ „Славія” не є добувачем природного газу, а постачальником газу на ТОВ КВФ „Славія” є ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”.

Згідно договору № 710/10-05 від 03.10.2005 ТОВ „Газтрейд” реалізувало ЗАТ „Київгазпостач” природний газ в обсязі 1100 тис. куб.м. на загальну суму 456,5 тис. грн., з яких ПДВ 76,1 тис. грн. На виконання умов договору ТОВ „Газтрейд” видано ЗАТ „Київгазпостач” податкову накладну № 10-04/1-1 від 04.10.2005 на загальну суму 456,5 тис. грн., з яких ПДВ 76,1 тис. грн. та сплачений ЗАТ „Київгазпостач” у звязку з придбанням газу природного у сумі 2542,04 тис. грн. та віднесений позивачем до складу податкового кредиту за відповідні періоди.

Природний газ, придбаний ЗАТ „Київгазпостач” у ТОВ КВФ „Славія” та ТОВ „Газтрейд” реалізований у повному обсязі: ТОВ „Сіверський доломіт” на загальну суму 2866,89 тис. грн., з яких ПДВ 464,8 тис. грн., ЗАТ „Лисичанський склозавод „Пролетарій” на загальну суму 7781,8 тис. грн., з яких ПДВ 1283 тис. грн., ЗАТ „Новокраматорський машинобудівний завод” на загальну суму 3910,6 тис. грн., з яких ПДВ 651,8 тис. грн., ВАТ „Біомедскло” на загальну суму 397,6 тис. грн., з яких ПДВ 66,3 тис. грн. Податок на додану вартість, отриманий ЗАТ „Київгазпостач” у звязку з продажем газу природного у сумі 2494,55 тис. грн. віднесений позивачем до складу податкових зобовязань за відповідні періоди.

Перевіркою також встановлено, що газ, придбаний позивачем у ТОВ КВФ „Славія” та ТОВ „Газтрейд” та реалізований в подальшому є газом імпортного походження.

Статтею 8 Закону України від 20.12.2005 N 3235-IV „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, зокрема встановлено, що у 2006 році: операції з ввезення природного газу на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, звільняються від обкладання податком на додану вартість, а операції з продажу такого газу, крім операцій з його продажу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Положення цієї норми слід розуміти так, що законодавством не дозволяється оподатковувати за ставкою 20 % операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України і звільненого від обкладання ПДВ при ввезенні. При цьому таке обмеження стосується як першого продавця, так і останнього.

У пункті 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року N 1729 „Про забезпечення споживачів природним газом” (у редакції постанови від 02.03.2006 року N 244), зокрема встановлено, що в 2006 році природний газ, ввезений на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України, та оформлений митними органами в режимі випуску у вільний обіг із звільненням від обкладення податком на додану вартість, реалізується субєктами господарювання, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, із застосуванням нульової ставки податку на додану вартість (крім постачання населенню, бюджетним установам та іншим споживачам, які не є платниками зазначеного податку), за наявності: договорів на таке придбання із зазначенням, кому належить поставлений газ; договорів на власну поставку такого газу з обовязковим зазначенням, кому належить поставлений газ та індивідуального податкового номера споживача - платника податку на додану вартість; вантажосупровідних документів (товаротранспортних і податкових накладних, актів приймання-передачі), в яких обовязково зазначається кому належить поставлений газ, субєкт господарювання та його індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

За змістом пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку, зокрема, з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” випливає, що не відносяться до обєктів оподаткування операції, звільнені від оподаткування, та операції, до яких застосовується нульова ставка ПДВ.

Таким чином, покупець, сплативши продавцю ПДВ за ставкою 20 % з операцій, що не є обєктом оподаткування згідно зі статтею 3 Закону України „Про податок на додану вартість” або звільняються від оподаткування на підставі статті 5 цього Закону, а також, які оподатковуються за нульовою ставкою, не може включати суми такого податку до податкового кредиту та вимагати відшкодування зазначених сум з бюджету.

Сума податку на додану вартість сплаченого постачальнику газу імпортного походження (ТОВ КВФ „Славія” та ТОВ „Газтрейд”) підлягає виключенню зі складу податкового кредиту з ПДВ ЗАТ „Київгазпостач”, оскільки податкові накладні, які були підставою для формування податкового кредиту, виписані з порушенням чинного законодавства із невірним визначенням в них ставки оподаткування.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 16.01.2007 №0000012320/0, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що з матеріалів справи та акту перевірки вбачається, що всі вимоги, передбачені ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” ЗАТ „Кивгазпостач” виконано, податкові накладні, отримані позивачем від ТОВ КВФ „Славія” та ТОВ „Газтрейд” відповідають вимогам пп. 7.2.1. п. 7.2 ст. зазначеного Закону, а підстав для звільнення від оподаткування податком на додану вартість у випадках, передбачених ст. 5 вказаного Закону у позивача не було.

Судами попередніх інстанцій не взято до уваги посилання відповідача на порушення позивачем ст. 9 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік”.

Зазначеною нормою права передбачено, що операції з продажу ввезеного природного газу на митній території України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку.

Разом з тим, п. 11.4 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість”, передбачено, що зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону. Це правило не поширюється на міжнародний договір (угоду), згода на обовязковість якого (якої) надана Верховною Радою України.

Вищевикладена норма права кореспондується з положеннями закріпленими ч.3 ст. 1 Закону України „Про систему оподаткування”, ставки, механізм справляння податків і зборів (обовязкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Крім того, судами попередніх інстанцій не перевірено, що газ придбавався позивачем на території України у резидентів, однак судами попередніх інстанцій не було перевірено походження газу, який ТОВ КВФ „Славія” та ТОВ „Газтрейд” постачало ЗАТ „Київгазпостач”.

Згідно з вимогами частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на постанову господарського суду м. Києва від 08.06.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2009 у справі № 29/68-А, задовольнити частково, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, а справу № 29/68-А направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва задовольнити частково.

Постанову господарського суду м. Києва від 08.06.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2009 у справі № 29/68-А скасувати.

Справу № 29/68-А направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К. Голубєва

О.В. Карась

А.О. Рибченко

Т.М. Шипуліна