Ухвала суду № 20660641, 22.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2011 рокум. КиївК-15800/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаФедорова М.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.11.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.02.2009

у справі№ 2а-11881/08/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Промінвест Пластик”

до Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції у Луганській

області,

Головного управління Державного казначейства України в Луганській області

про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за

лютий 2007 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма „Промінвест Пластик” звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції у Луганській області, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2007 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03.11.2008 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.02.2009 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.11.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2007 року та складено акт перевірки № 625-2301-30989828 від 24.05.2007.

Перевіркою встановлено завищення позивачем ПДВ, заявленого до відшкодування з бюджету, за лютий 2007 року на суму 190008 грн., часткове підтвердження суми бюджетного відшкодування за лютий 2007 року, неповно отримано відповіді за результатами зустрічних перевірок на суму 676573 грн.

За наказом ДПА України від 18 серпня 2005 року № 350 потребують перевірки усі підприємства по ланцюгу до виробника, якими здійснені господарські операції, оскільки більшість операцій здійснені через посередників.

Сплата податкових зобовязань деяких підприємств постачальників позивача до державного бюджету не підтверджений перевірками податкових органів за запитами першого відповідача, то сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2007 року в розмірі 373419 грн., пропорційна обсягу податкового кредиту, сформованого за рахунок цих підприємств, не підтверджена до відшкодування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що порушень при складанні податкових накладних або відсутності належних підстав у позивача для формування податкового кредиту за лютий 2007 року у розмірі 373419 грн. відповідачем не доведено.

Також судами попередніх інстанцій досліджено, вантажно-митні декларації та банківські виписки з платіжних документів за лютий 2007 року.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Саме нормами зазначеного пункту Закону регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Колегія суддів відзначає, що нормами Закону України „Про податок на додану вартість” право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Посилання податкового органу на те, що право позивача на відшкодування не підтверджено результатами зустрічних перевірок постачальників позивача визнається колегією суддів необґрунтованим, оскільки Закон України „Про податок на додану вартість” не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів субєкта оподаткування у якості обовязкової умови відшкодування податку на додану вартість.

Колегія суддів касаційної інстанції не приймає до уваги посилання скаржника на те, що позивач не мав права на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту, в залежності від якого і визначається сума бюджетного відшкодування, з урахуванням того, що податковим органом отримані не всі відповіді на запити про проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача, оскільки право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не залежить від сплати податку на додану вартість продавцем та його постачальниками.

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно з частиною третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Касаційну скаргу Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.11.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.02.2009 у справі № 2а-11881/08/1270 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції у Луганській області відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.11.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.02.2009 у справі № 2а-11881/08/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К. Голубєва

О.В. Карась

А.О. Рибченко

Т.М. Шипуліна Суддя М.О. Федоров