Ухвала суду № 20660651, 22.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2011 рокум. КиївК-22840/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаФедорова М.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Донецької області від 05.03.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.05.2009

у справі№ 7/7а

за позовом Державного відкритого акціонерного товариства „Вантажно-Транспортне

Управління „Шахтарськвантажтранс”

до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне відкрите акціонерне товариство „Вантажно-Транспортне Управління „Шахтарськвантажтранс” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення рішення.

Постановою господарського суду Донецької області від 05.03.2009 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.05.2009 постанову господарського суду Донецької області від 05.03.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання дотримання граничних термінів сплати податку на додану вартість по строку 12.04.2004 за листопад 2005 року по строку 30.12.2005, грудень 2005 року по строку 30.01.2006, травень 2006 року по строку 30.06.2006, червень 2006 року по строку 31.07.2006 та складено акт № 1053/15/32299510 від 21.12.2006.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001501542/0/5300 від 26.12.2006, яким на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 209974, 65 грн., в розмірі 50% за затримку більш ніж на 90 календарних днів строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 419949, 01 грн.

Перевіркою встановлено, позивач не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання, визначені деклараціями за листопад 2005 року по строку 30.12.2005, грудень 2005 року по строку 30.01.2006, травень 2006 року по строку 30.06.2006, червень 2006 року по строку 31.07.2006.

Судами попередніх інстанцій досліджені платіжні доручення позивача в яких зазначено призначення платежу ПДВ згідно декларації за листопад 2006 року.

Платіжними документами позивачем сплачувались інші податкові зобовязання інших податкових періодів, ніж ті, що були враховані відповідачем при встановленні порушення позивачем граничних термінів сплати податку на додану вартість.

Відповідно до вимог пункту 7.7. статті 7 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

Згідно пункту 2 статті 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів.

Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що у відповідача не має право змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти.

Згідно з частиною третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Касаційну скаргу Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Донецької області від 05.03.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.05.2009 у справі № 7/7а слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції відхилити.

Постанову господарського суду Донецької області від 05.03.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.05.2009 у справі № 7/7а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К. Голубєва

О.В. Карась

А.О. Рибченко

Т.М. Шипуліна Суддя М.О. Федоров