Ухвала суду № 20658770, 13.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2011 року м. КиївК-39753/10

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е.,

Маринчак Н.Є.

Костенка М.І.,

Степашка О.І.

Усенко Є.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Триатлон»до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000401820/0 від 02.12.2008, № 0000401820/1 від 24.12.2009, № 0000401820/2 від 01.02.2010, № 0000401820/3 від 08.04.2010 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 12000,00 грн. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000411820/0 від 02.12.2008, № 0000411820/1 від 24.12.2009, № 0000411820/2 від 01.02.2010, № 0000411820/3 від 08.04.2010 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 15000,00 грн. Скасовано рішення про результати розгляду первинної скарги від 23.12.2009 № 20808/10/25-009.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою на них, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив їх скасувати.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ фірми «Триатлон»щодо підтвердження відомостей,отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «НВП «Енергобуд»по ланцюгу постачання від ТОВ «ПБК «Вертикаль» за період з 01.04.2006 по 30.06.2008. Про результати перевірки складено акт № 5170/182/14069455 від 13.11.2009.

За висновками акта перевірки встановлено порушення ТОВ фірмою «Триатлон»ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216 Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів з ТОВ «НВП «Енергобуд», які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ТОВ фірмою «Триатлон»з ТОВ «НВП «Енергобуд»по ланцюгу постачання від ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль»; відсутність об`єктів, які підпадають під визначення ст.ст.3, 4, 5 Закону № 334/94-ВР, дані, відображені ТОВ фірмою «Триатлон»у деклараціях з податку на прибуток за період червень 2008 р. в частині валових витрат не є дійсними на суму 40000,00 грн.; п.5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР, в результаті чого донараховано податок на прибуток за І півріччя 2008 року всього на суму 10000,00 грн.; відсутність об`єктів, які підпадають під визначення ст.ст.3, 4, 7 Закону «Про податок на додану вартість»; дані, відображені ТОВ фірмою «Триатлон»у деклараціях з ПДВ за період червень 2008 р. про обсяги робіт (послуг), податковий кредит не є дійсними на суму 8000,00 грн.; пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано податок на додану вартість за період червень 2008 р. в сумі 8000,00 грн.

02.12.2009 ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000411820/0 про визначення позивачеві податкового зобовязання по податку на прибуток на загальну суму 15000,0 грн., у т.ч. за основним платежем 10000,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 5000,0 грн.; № 0000401820/0 про визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 12000,0 грн., у т.ч. за основним платежем 8000,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4000,0 грн.

Підставою для висновку про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «НВП «Енергобуд»стала та обставина, що у контрагента останнього - ТОВ «ПБК «Вертикаль», згідно даних акта перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова, відсутні необхідні умови для відповідної господарської, економічної діяльності, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення і транспортні засоби, у зв`язку з чим усі угоди, що укладались або виконувались ТОВ «ПБК «Вертикаль»протягом перевіреного періоду (з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року), є нікчемними.

З урахуванням наведеного, на підставі ст.216 Цивільного кодексу України відповідачем зроблено висновок про безпідставність віднесення позивачем за результатами взаємовідносин з ТОВ «НВП «Енергобуд», який в минулому мав правовідносини з ТОВ «ПБК «Вертикаль», до складу валових витрат 40000,00 грн., та до складу податкового кредиту 8000,00 грн.

На думку колегії суддів касаційної інстанції, суди попередніх інстанцій правомірно не погодились з таким висновком виходячи з наступного.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону №283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті ( пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР).

Так, положеннями пунктами 5.3 - 5.7 ст. 5 зазначеного вище Закону передбачено певні обмеження або пряма заборона щодо включення деяких витрат до складу валових витрат. Заборони щодо включення до складу валових витрат вартості проектно-будівельних робіт в даних пунктах Закону законодавцем не встановлено.

Відповідно до пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Факт виконання робіт по договору відповідачем у справі не заперечується, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат за червень 2008 року суму в розмірі 40000,00 грн. по першій з подій, передбачених пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону № 334/94-ВР.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 зазначеного пункту встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п.7.2.6 Закону «Про податок на додану вартість» податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок судів попередніх інстанцій про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Щодо висновків податкового органу про нікчемність правочинів між ТОВ фірмою «Триатлон»та ТОВ «НВП «Енергобуд»суди попередніх інстанцій правомірно виходили з наступного.

Податковий орган дійшов висновку, що правочини, вчинені ТОВ «ПБК «Вертикаль», ТОВ «НВП «Енергобуд»та ТОВ фірма «Триатлон»не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, є такими, що укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемними.

Частина 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно п.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності право чину є недодержання в момент вчинення право чину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 зазначеної статті, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судами встановлено, що правовідносини, виконання робіт за правочином від 28.05.2008 року між позивачем та його контрагентом тривали, було сплачено частину вартості робіт за договором в розмірі 150000,00 грн.

З огляду на викладене, висновки про нікчемність правочину від 28.05.2008 року є передчасними та необґрунтованими.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що правові наслідки укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені не нормами спеціальних законів з оподаткування, а виключно нормами ч.1 ст.208 Господарського Кодексу України. Наведені вище санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків, зборів (обов'язкових платежів) однією із сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Відповідальність за несплату податків передбачена спеціальним законом з оподаткування Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та у відповідних випадках Кримінальним Кодексом України.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова - відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 у даній справі залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді

С.Е. Острович

Н.Є. Маринчак (підписи)М.І. Костенко О.І. Степашко Є.А. Усенко Суддя С.Е. Острович