Ухвала суду № 20658769, 06.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" грудня 2011 р. м. КиївК/9991/11620/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Степашка О.І.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Федерального державного унітарного підприємства «13-й судноремонтний завод Чорноморського флоту»Міністерства оборони Російської Федерації

на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року

у справі № 2-а-2240/10/2770

за позовом Федерального державного унітарного підприємства «13-й судноремонтний завод Чорноморського флоту»Міністерства оборони Російської Федерації

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя

про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 06 вересня 2010 року позов Федерального державного унітарного підприємства «13-й судноремонтний завод»Міністерства оборони Російської Федерації (далі позивач) до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя (далі відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000782310/0 від 10 грудня 2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ФДУП «13 судноремонтний завод Чорноморського флоту»Міністерства оборони Російської Федерації судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, оскільки, військові кораблі Російської Федерації не є частиною території України, в тому числі і митної, а зберігають статус території держави, під прапором якої вони знаходяться та з огляду на те, що місцем надання послуг з проведення ремонтних робіт корабля є сам корабель, то послуги з ремонту військових кораблів фактично надані на території іншої держави, а не на митній території України.

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 06 вересня 2010 року, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 06 вересня 2010 року скасовано. Прийнято нову постанову у справі, якою у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права ставиться питання про скасування постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 06 вересня 2010 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ФДУП «13 судноремонтний завод Чорноморського флоту»Міністерства оборони Російської Федерації з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 30 червня 2009 року, за результатами якої складено акт № 2098/10/23-123/22288616/143 від 30 листопада 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000782310/0 від 10 грудня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 23040 567,00 грн. (11519526,00 грн. основний платіж, 11521041,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.7 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 6.1.1 пункту 6.1, підпункту «г»пункту 6.5 статті 6, пункту 7.1, підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР) у звязку з неправомірним визначенням операцій з поставки послуг по ремонту військових кораблів, місце надання яких знаходиться на митній території України, як операцій, що не є обєктом оподаткування податком на додану вартість.

Крім того, судами встановлено, що основним видом діяльності ФДУП «13 судноремонтний завод Чорноморського флоту»Міністерства оборони Російської Федерації є виконання ремонтних і модернізаційних робіт на кораблях і суднах, незалежно від їх національної належності.

В періоді, охопленому перевіркою, позивачем на підставі ряду державних контрактів на виконання робіт федеральних державних потреб, укладених з замовником - Міністерством оборони Російської Федерації, проведено ремонт військової техніки, військових кораблів та суден, суднопідйомного обладнання військових кораблів, корабельних систем та механізмів військових кораблів, засобів навігації військових кораблів Російської Федерації.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що надання будь-якою державою своєї національності судну (реєстрації судів на її території і права плавати під її прапором) не зумовлює визначення митної території, а лише викликано необхідністю ефективно вирішувати адміністративні, технічні і соціальні питання, що відносяться до ведення цієї держави і здійснювати контроль над суднами, плаваючими під її прапором.

З огляду на викладене, Севастопольський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що ремонт іноземних військових кораблів на території України є наданням послуг на митній території України.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на обєкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі обєкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю). Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону № 168/97-ВР за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки послуг, що складаються із робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або одержувачем-нерезидентом.

Підпунктом «г»пункту 6.5 статті 6 Закону № 168/97-ВР передбачено, що місцем поставки послуг вважається місце, де фактично надаються послуги у сфері проведення будь-яких робіт з рухомим майном, які змінюють його якісну характеристику.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; зясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суди попередніх інстанцій, при розгляді справи, вищезазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки, не дослідили на підставі належних та допустимих доказів яким чином військові кораблі (техніка, судна) ввозились на митну територію України та чи підлягали вивезенню, а також чи оформлявся режим тимчасового ввезення зазначеної військової техніки на митну територію України у відповідності до положень Глави 34 Митного кодексу України.

Крім того, судами залишено поза увагою питання місця надання послуг, зокрема, не досліджено чи була це митна територія України, чи територія іншої держави.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій не виконано вимоги щодо обєктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В звязку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Федерального державного унітарного підприємства «13-й судноремонтний завод Чорноморського флоту»Міністерства оборони Російської Федерації задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 06 вересня 2010 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Степашко О.І.

Федоров М.О.