Ухвала суду № 20658760, 06.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" грудня 2011 р. м. КиївК-866/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Степашка О.І.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 26 листопада 2007 року

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2008 року

у справі № 6/125-3697

за позовом Державного підприємства «Борщівський спиртовий завод»

до Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області,

Головного управління Державного казначейства України в Тернопільській області

про часткове скасування податкових повідомлень-рішень, відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість і шкоди, заподіяної бездіяльністю субєкта владних повноважень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 26 листопада 2007 року позов Державного підприємства «Борщівський спиртовий завод»(далі позивач) до Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (далі відповідач-1) та Головного управління Державного казначейства України в Тернопільській області (далі відповідач-2) задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000672302/0 від 18 жовтня 2007 року в частині завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 108607,00 грн. та № 0000662302/0 від 18 жовтня 2007 року в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 106086,00 грн. за основним платежем та 53043,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Борщівський спиртовий завод»108607,00 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за квітень 2007 року.В задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Борщівський спиртовий завод» 2,04 грн. сплаченого держмита. Повернуто з Державного бюджету України на користь ДП «Борщівський спиртовий завод»зайво внесене державне мито в розмірі 81,60 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач-1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2008 року апеляційну скаргу Борщівської МДПІ Тернопільської області задоволено частково. Постанову Господарського суду Тернопільської області від 26 листопада 2007 року в частині стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за квітень 2007 року на користь ДП «Борщівський спиртовий завод» скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Зобовязано Борщівську МДПІ Тернопільської області вчинити передбачені законом дії щодо відшкодування ДП «Борщівський спиртовий завод»бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 108607 грн. за квітень 2007 року. В решті постанову Господарського суду Тернопільської області від 26 листопада 2007 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач-1 оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Господарського суду Тернопільської області від 26 листопада 2007 року, постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2008 року в частині задоволення позовних вимог та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представники сторін в судове засідання не зявились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В звязку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем-1 проведено невиїзну документальну перевірку ДП «Борщівський спиртовий завод»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по деклараціях за квітень та травень 2007 року, за результатами якої складено акт № 931/23-02/00375119 від 12 жовтня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000662302/0 від 18 жовтня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 386 160,00 грн. (257 440,00 грн. основний платіж, 128 720,00 грн. штрафні (фінансові) санкції), та № 0000672302/0 від 18 жовтня 2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 305185,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 6.2.1 пункт 6.2 статті 6, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР) у звязку з неправомірним застосуванням нульової ставки оподаткування податком на додану вартість за операціями на експорт, а також неправомірним віднесенням до бюджетного відшкодування частини сум податку на додану вартість, по яких дати видачі податкових накладних та дати списання коштів з банківського рахунку платника в оплату отриманих ним товарів не припадають на один звітний податковий період.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до умов контракту № 03-01-2/3 від 19 січня 2007 року, укладеного між Тернопільським обласним державним обєднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Тернопільспирт»та нерезидентом .A.K.E. USA Trade and Consulting L.L.C.»(США), позивачем по нарядах на відпуск спирту на експорт відвантажено для Управління по експортно-імпортних поставках «Азыкупжунчилик»Асоціації харчової промисловості Туркменістану спирт етиловий ректифікований «Екстра».

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт поставки позивачем спирту за межі митної території України підтверджується належним чином оформленими вантажними митними деклараціями та іншими супровідними документами, у звязку з чим товар, відповідно до вимог підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону № 168/97-ВР, вважається експортованим платником податку, що дає йому підстави застосовувати нульову ставку до бази оподаткування операції з експорту спирту етилового ректифікованого «Екстра».

Однак, такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 6.2 статті 6 Закону № 168/97-ВР при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить «0» відсотків до бази оподаткування.

Згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону № 168/97-ВР товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; зясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суди попередніх інстанцій зазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки, не надали належної правової оцінки доводам відповідача-1 про те, що, відповідно до інформації Торгівельно-економічної місії, нерезидент .A.K.E. USA Trade and Consulting L.L.C.»(США) в штаті Делавар офіційно зареєстрований не був.

Таким чином, суд повинен був витребувати належні та допустимі докази того, що вантажні митні декларації є такими, що не відповідають дійсності.

Разом з тим, суд не вимагав від відповідача-1 надати такі докази, не створив стороні у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин у справі, не дивлячись на те, що мав таку інформацію.

Крім того, згідно з підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Отже, вимога про зобовязання Борщівської МДПІ Тернопільської області вчинити передбачені законом дії щодо відшкодування ДП «Борщівський спиртовий завод»бюджетної заборгованості податку на додану вартість є нічим іншим як вимогою про підтвердження наявності факту (встановлення факту), що має юридичне значення, а отже не підлягає розгляду в адміністративному суді.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку саме звернення до суду з позовом про стягнення сум податку на додану вартість є належним способом захисту права, в разі неправомірного невідшкодування суми податку на додану вартість платнику податків.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій не виконано вимоги щодо обєктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В звязку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області задовольнити частково.

Скасувати постанову Господарського суду Тернопільської області від 26 листопада 2007 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2008 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Степашко О.І.

Федоров М.О.