Ухвала суду № 20658350, 13.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2011 року м. КиївК-24824/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Костенка М.І.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва

на постанову Господарського суду м. Києва від 05 березня 2008 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2009 року

у справі № 32/527

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Електронік»

до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Електронік»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва (далі відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000312305/1 від 15 червня 2005 року.

Постановою Господарського суду м. Києва від 05 березня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2009 року, позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000312305/1 від 15 червня 2005 року в частині визначення ТОВ «Гранд Електронік»суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 674745,00 грн. (449830,00 грн. основний платіж, 224915,00 грн. штрафні (фінансові) санкції). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Гранд Електронік» 1,70 грн. судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 05 березня 2008 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2009 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Гранд Електронік»за період з 01 січня 2001 року по 01 жовтня 2004 року, за результатами якої складено акт № 19/23-0541/31202483 від 23 березня 2005 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000312305/1 від 15 червня 2005 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 675655,50 грн. (450437,00 грн. основний платіж, 225218,50 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 4.2 статті 4, підпункту 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР) у звязку з включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Едвіс-Груп», Товариством з обмеженою відповідальністю «Укренерго»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новартіс», які не мають статусу платника податку на додану вартість, включенням до складу податкового кредиту витрат, які не відносяться до складу валових витрат підприємства, а також невідповідністю суми податкового кредиту з податку на додану вартість, зазначеної в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг), величині податкового кредиту, наведеного в деклараціях з податку на додану вартість.

Крім того, судами встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Едвіс-Груп», ТОВ «Укренерго», ТОВ «Новартіс»(постачальники) укладено договори поставки радіоелектронних компонентів.

На виконання вищезазначених договорів контрагентами виписано на адресу позивача належним чином оформлені податкові накладні.

В свою чергу, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07 квітня 2004 року Статут ТОВ «Едвіс-Груп»визнано недійсним з моменту його складання, а Свідоцтво платника податку на додану вартість скасовано з моменту внесення до реєстру платників податку на додану вартість; рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 грудня 2003 року установчі документи та Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Укренерго»визнано недійсними; рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11 травня 2004 року скасовано державну реєстрацію ТОВ «Новартіс»та анульовано Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Новартіс».

Разом з тим, ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 28 лютого 2005 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 07 квітня 2004 року скасовано.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17 березня 2005 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 грудня 2003 року скасовано, а справа направлена на новий розгляд. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 19 липня 2005 року позовну заяву залишено без розгляду.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29 лютого 2006 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 травня 2004 року скасовано.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 9.6 статті 9 Закону № 168/97-ВР Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на момент виписки на адресу позивача податкових накладних ТОВ «Едвіс-Груп», ТОВ «Укренерго»та ТОВ «Новартіс»були зареєстровані як платники податку на додану вартість, про що мали відповідні Свідоцтва.

Відповідно до пункту 4.2 статті 4 Закону № 168/97-ВР у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також повязаній з продавцем особі чи субєкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами судів попередніх інстанцій про те, що позивачем вірно визначено базу оподаткування податком на додану вартість, у звязку з чим підстави для донарахування податкових зобовязань за порушення ТОВ «Гранд Електронік»пункту 4.2 статті 4 Закону № 168/97-ВР відсутні.

Крім того, оскільки, позивачем податкове повідомлення-рішення № 0000312305/1 від 15 червня 2005 року в частині визначення ТОВ «Гранд Електронік»суми податкового зобовязання з податку на додану вартість за порушення підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР внаслідок невірного відображення в податкових деклараціях з податку на додану вартість обсягів податкового кредиту не оскаржувалось, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили в задоволенні позову в цій частині.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду м. Києва від 05 березня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2009 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва відхилити, а постанову Господарського суду м. Києва від 05 березня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Костенко М.І.

Федоров М.О.

Суддя А.О. Рибченко