Ухвала суду № 20658413, 01.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" грудня 2011 р. м. КиївК-13959/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Степашка О.І.

при секретарі Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2009 та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2008

у справі № 2а-526/08 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Тагіт»

до 1. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

2. Головного управління Державного казначейства України у Харківській області

3-тя особа: Управління Державного казначейства України у м. Харкові

за участю прокурора м. Харкова

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 3003836,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2008, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2009, позов задоволено: на користь ТОВ фірми «Тагіт»стягнуто з Державного бюджету України бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 3003836,00 грн., задеклароване за лютий 2007 року, та судовий збір у сумі 1700,00 грн.

Висновок суду про наявність підстав для задоволення позову вмотивований посиланням на встановлений в судовому процесі факт сплати позивачем постачальникам товарів ПДВ в ціні придбання товарів у січні 2007 року 9029799,00 грн., підтвердження задекларованої до відшкодування суми ПДВ податковими накладними, виписаними постачальниками товарів у відповідності до вимог, встановлених підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), первинними бухгалтерськими документами, наданими контролюючому органу під час перевірки.

В касаційній скарзі СДПІ у м. Харкові просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, доводячи, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права: підпункти 7.7.4, 7.7.7 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, статтю 159 КАС України.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ТОВ фірма «Тагіт»просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив того, що ТОВ фірма «Тагіт»при декларуванні за лютий 2007 року ПДВ в сумі 3003836,00 грн., що підлягає відшкодуванню як надмірно сплаченого податку шляхом перерахування коштів з бюджету на розрахунковий рахунок, дотримався вимог підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, оскільки сплатив постачальникам товарів в ціні придбання останніх в січні 2007 року ПДВ в сумі 9029799,00 грн., а за результатами перевірки, здійсненої СДПІ, задекларована позивачем до відшкодування сума зменшена не була.

З висновком судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, однак, не можна погодитися в повній мірі, оскільки він зроблений без дотримання вимог норм процесуального права, якими встановлені правила щодо предмету доказування в судовому процесі, оцінки доказів, законності та обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до пункту 1.8 ст. 1, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР вимога щодо фактичної сплати податку на додану вартість як юридичного факту, що породжує право платника податку на відшкодування за рахунок бюджетних коштів надмірно сплаченого податку, стосується платника податку покупця, за рахунок якого сплачується податок в ціні придбання товарів ( послуг ) при розрахунках з продавцем. З огляду на це суди дійшли правильного висновку, що право позивача на бюджетне відшкодування залежить тільки від виконання податкового обовязку ним самим, а не постачальниками товару.

Разом з тим, наявність в ланцюгу поставок господарюючих субєктів з ознаками фіктивності вимагало від суду вжиття всіх передбачених процесуальним законом засобів для забезпечення встановлення дійсних обставин справи щодо поставки товарів, у звязку з придбанням яких позивач сформував податковий кредит та задекларував суму податку до відшкодування за рахунок бюджетних коштів.

Заперечуючи проти позову, ДПІ посилалась на не підтвердження позивачем факту поставки йому товарів, за податковими накладними виписаними щодо яких позивач включив до податкового кредиту в податковій декларації за січень 2007 року суми ПДВ. Це ж саме було підставою для відмови у наданні висновку про суму, що підлягає відшкодуванню, за результатами виїзної позапланової перевірки ТОВ фірми «Тагіт»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2007 року, викладеними в акті перевірки від 27.04.2007 № 1157/48-0/23759288.

Як свідчить зміст акту, копія якого залучена до справи, під час перевірки товариство не надало оригінали договорів купівлі-продажу від 09.08.2006 № 24/06 та від 15.02.2007 № 13/07, укладених відповідно з ТОВ «Харків Форвард»та ТОВ «Авалон», основними постачальниками за січень 2007 року; товарно-транспортні накладні на придбані товари, сертифікати їх якості, дані складського обліку, акти приймання-передачі, внутрішні прибуткові накладні на оприбуткування товарів, документи, що підтверджують їх транспортування; оборотні відомості по рахунку 281 «товари на складі»в розрізі номенклатури, кількості товарів, ціни за одиницю (а.с. 24, т.1).

Незважаючи на те, що зазначені документи мають безпосереднє значення для встановлення обставин, що входять до предмету доказування у справі, а саме: обставин щодо придбання позивачем товарів, як підстави нарахування, сплати ПДВ, суми якого заявлені до відшкодування, - суд не тільки визнав необґрунтованим посилання контролюючого органу на не надання цих документів позивачем як на підставу відмови у висновку про виплату бюджетного відшкодування, але й відмовив у задоволенні клопотання СДПІ про витребування цих документів у позивача. Цим самим суд порушив принцип офіційного зясування судом обставин справи у адміністративному судочинстві, який закріплений нормами частин 4 та 5 ст. 11 КАС України, що прямо зобовязують суд забезпечити всебічне та повне зясування обставин справи, виявити та витребувати докази, яких не вистачає, в тому числі і з власної ініціативи. Зазначений обовязок суду обумовлений публічним характером адміністративного спору, який виходить за межі інтересів сторін у справі.

Необхідність ретельного зясування дійсних обставин щодо поставки позивачу товарів підсилювалась з огляду на доводи СДПІ про те, що поставка має характер багатоланцюгової, учасники якої ТОВ «Харків- Форвард»та ТОВ «Авалон», податкові накладні яких надані позивачем для підтвердження суми податкового кредиту за січень 2007 року, є посередниками. При цьому зустрічними перевірками цих постачальників виявлено лише податкові накладні, виписані на поставку товарів одними і тими ж субєктами господарювання: ПП «Константа-СТК», ПП «Кредо торг», ПП «Бриг-2006», ТОВ «Укр.-Прод-Старт», ТОВ «Ультраторг». Всі ці підприємства або відсутні за юридичною адресою, або ж припинені як юридичні особи; податкову звітність не подають або подають з показниками про відсутність фінансово-господарської діяльності (а.с. 56, 61, 63, 65, 69, 81 т.1). Документів, які б підтверджували реальність господарських операцій з цими субєктами господарювання (видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товарів; первинних документів, що підтверджують розрахунки за товари) ТОВ «Харків- Форвард»та ТОВ «Авалон»під час зустрічних перевірок не надали (а.с. 47, т.1). Учасники поставки впродовж 2007 року або не сплачували податок до Державного бюджету взагалі, або сплачували в незначних сумах.

Відповідно до пункту 1.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Абзацами 1, 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 цієї статті встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 цієї статті Закону № 168/97-ВР (в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом наведених норм придбання товару з метою використання в господарській діяльності платника податку є обовязковою передумовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Згідно з абзацом 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704), господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів.

Всупереч цим нормам суди першої та апеляційної інстанції не перевірили належним чином доводи СДПІ про відсутність факту поставки товарів ТОВ «Харків-Форвард»та ТОВ «Авалон», що слід було зробити з врахуванням таких обєктивних даних, підтверджених матеріалами, що є у справі, як поставка товару до позивача по багаторівневому ланцюгу через посередників, відсутність останніх за їх юридичними адресами, їх ухилення від сплати податків і подання податкової звітності.

Відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України обставини щодо здійснення господарських операцій з придбання товару, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права бюджетне відшкодування сплаченого податку на додану вартість, входять до предмету доведення у судовому процесі.

Наведені обставини судами попередніх інстанцій були залишені без уваги та зясування, тоді як вони мають саме пряме відношення до предмету доказування по справі.

Викладені порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права призвели до передчасного висновку суду про наявність у позивача права не бюджетне відшкодування, унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, виконати вимоги процесуальних норм, зокрема частин 4 та 5 ст.11 КАС України щодо офіційного зясування всіх обставин у справі, ст. 86 цього Кодексу щодо оцінки доказів та в залежності від встановленого і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 220, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові задовольнити частково, скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2009, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписЛ.І.Бившева

підписМ.І.Костенко

підписН.Є.Маринчак

підписО.І.Степашко