Ухвала суду № 20658301, 10.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2011 року м. КиївК-38868/10

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е.

Костенка М.І.

Усенко Є.А.

Маринчак Н.Є.

Степашка О.І. провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а :

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2009 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 0001564320/2 від 24.04.2009 р. Стягнуто на користь позивача з Державного бюджету України 3,40 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року зазначену вище постанову скасовано, в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим апеляційною інстанцією рішенням, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

27.11.2008 року СДПІ у м. Києві проведена планова перевірка з питань дотримання АКБ «Київ»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 10.11.2008 року, за результатами якої було складено акт № 636/43-20/14371869. Перевіркою встановлено порушення пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в частині неподання податкових декларацій зі збору за право на використання символіки м. Києва. 24.04.2009 року СДПІ винесла податкове повідомлення-рішення №0001564320/2 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 850 грн., яке було оскаржене в адміністративному порядку, однак скарги позивача були залишені без розгляду.

АКБ «Київ»є платником збору за право на використання символіки м. Києва. За III, IV квартали 2007 року та І, II, III квартали 2008 року позивач не подавав податкових декларацій зі збору за право використання символіки м. Києва.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 143 Конституції України, яка є Основним Законом України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про систему оподаткування»(далі Закон № 1251-ХІІ) одним з принципів побудови системи оподаткування є єдиний підхід, який полягає у забезпеченні єдиного підходу до розробки податкових законів з обовязковим визначенням платника податку і збору (обовязкового платежу), обєкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обовязкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обовязкового платежу), строків та порядок сплати податку, підстав для надання пільг.

Як вбачається з підпункту 9 пункту 2 статті 15 Закону № 1251-ХІІ, збір за право використання місцевої символіки відноситься до місцевих зборів (обовязкових платежів).

Частиною 3 статті 15 Закону № 1251-ХІІ передбачено, що місцеві податки і збори (обовязкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України.

Пункт 49 статті 26 «Про місцеве самоврядування в Україні»відносить до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад затвердження відповідно до закону Положення про зміст, опис та порядок використання символіки територіальної громади.

Відповідно до статті 18 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 № 56-93 органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.

Пунктом 76 «Переліку назв обєктів та історичних памяток, що відноситься до місцевої символіки», в редакції Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 15.01.1996 року № 39, назву «Київ»включено до переліку назв обєктів та історичних памяток, що відносяться до місцевої символіки, використання яких юридичними особами і громадянами у комерційних цілях підлягає сплаті збору у встановленому порядку.

Згідно зі статтею 12 Декрету № 56-93 збір за право використання місцевої символіки справляється з юридичних та фізичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою.

Позивачем по справі використовується у власній назві символіка міста (а саме: назва «Київ») в комерційних цілях шляхом здійснення підприємницької діяльності без нарахування та сплати збору за право використання вказаної символіки в порушення положень ст.ст. 12-19 Декрету № 56-93.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»- відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року - залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

С.Е. Острович

Судді М.І. Костенко

Є.А. Усенко

Н.Є. Маринчак

О.І. Степашко Суддя С.Е. Острович