Ухвала суду № 20658289, 10.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2011 року м. КиївК-40592/10

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е.

Костенко М.І.

Усенко Є.А.

Маринчак Н.Є.

Степашка О.І. провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сорбес Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сорбес Україна»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року, позовні вимоги задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.10.2009 р. № 0001992230/2 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 27.872,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку TOB «Сорбес Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р.

За результатами перевірки складено акт № 132/22-3/33303758 від 16.04.2009 р., яким встановлено порушення пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7, пп. 5.3.3, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»та винесено податкове повідомлення-рішення від 30.04.2009 р. № 0001992230/0 на суму податкового зобов'язання 92.870,00 грн. (за основним платежем 61.913,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 30.957,00 грн.).

Не погоджуючись з зазначеним повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до ДПА у м. Києві. За результатами розгляду скарги ДПА у м. Києві рішенням від 05.10.2009 р. № 4166/10/25-114 задовольнила скаргу TOB «Сорбес Україна»частково та скасувала податкове повідомлення-рішення від 30.04.2009 р. № 0001992230/0 в частині податку на прибуток у сумі 55.744,50 грн., а в іншій частині рішення залишено без змін.

На підставі акту перевірки № 132/22-3/33303758 від 16.04.2009 р. та рішення ДПА у м. Києві 05.10.2009 р. № 4166/10/25-114 ДПІ у Печерському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 14.10.2009 р. № 0001992230/2 на суму податкового зобов'язання в розмірі 37.126,00 грн. (за основним платежем 6.169,00 грн. та за штрафними (фінансовим) санкціями 30.957,00 грн.).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Так, відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи вище викладене колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій щодо неправомірності застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 30.957,00 грн., оскільки сума основного платежу складає 6.169,00 грн.

Касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що оскільки пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановленні штрафні санкції не можуть бути більшими за п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, то відповідно штрафні санкції мають складати 3.085,00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

С.Е. Острович

Судді М.І. Костенко

Є.А. Усенко

Н.Є. Маринчак

О.І. Степашко Суддя С.Е. Острович