Ухвала суду № 20657108, 29.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" листопада 2011 р. м. КиївК-12386/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2009 року

у справі № 09/2523а

за позовом Державного підприємства Науково-виробничого комплексу «Фотоприлад»

до Державної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Науково-виробничий комплекс «Фотоприлад» (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області (далі відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001561504/0 від 24 квітня 2007 року.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 03 липня 2007 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2009 року апеляційну скаргу ДП НВК «Фотоприлад»задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001561504/0 від 24 квітня 2007 року. Стягнуто з Державного бюджету України 5,10 грн. судових витрат на користь ДП НВК «Фотоприлад»за подання адміністративного позову та апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2009 року та залишення в силі постанови Господарського суду Черкаської області від 03 липня 2007 року.

Представники сторін в судове засідання не зявились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В звязку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ДП НВК «Фотоприлад»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2006 року, за результатами якої складено акт № 700/23-2/14312329 від 17 квітня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001561504/0 від 24 квітня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання із земельного податку в розмірі 90 591,16 грн. (60 737,26 грн. основний платіж, 29 853,90 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення статей 2, 7, 12, 14 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 2535-XII), оскільки, за період з січня по грудень 2005 року та з січня по грудень 2006 року позивач неправомірно застосував пільги в оподаткуванні земельної ділянки площею 0,6774 га під Палацом спорту та не сплачував земельний податок за вказану земельну ділянку.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що, оскільки, у звязку з порушенням справи про банкрутство ДП НВК «Фотоприлад»ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23 березня 2007 року введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, то застосування до позивача у період дії мораторію, а саме: в період з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2006 року, штрафних (фінансових) санкцій на підставі пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) є незаконним.

Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції неправомірним у звязку з наступним.

Відповідно до преамбули Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі Закон № 2343-XII) цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності субєкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до абзацу 24 статті 1 Закону № 2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з частиною 4 статті 12 Закону № 2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообовязкового державного соціального страхування, податків і зборів (обовязкових платежів).

З системного аналізу положень Закону № 2343-XII вбачається, що введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючим органам нараховувати як поточні податкові зобовязання та штрафні (фінансові) санкції за ними, так і податкові зобовязання, які виникли до, а виявлені після порушення провадження у справі про банкрутство платника податку, а також штрафи за їх невиконання.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2535-XII використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно із статтею 5 Закону № 2535-XII обєктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Субєктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Преамбулою Закону України від 21 вересня 2000 року № 1991-ІІІ «Про державну підтримку підприємств, науково-дослідних інститутів і організацій, які розробляють та виготовляють боєприпаси, їх елементи та вироби спецхімії» (далі Закон № 1991-ІІІ) передбачено порядок списання і реструктуризації податкової заборгованості та надання деяких пільг підприємствам, які зазначені в статті 3 цього Закону.

Згідно із статтею 3 Закону № 1991-ІІІ цей закон поширюється також на Черкаський науково-виробничий комплекс «Фотоприлад».

Прикінцевими положеннями Закону № 1991-ІІІ частину 1 статті 12 Закону № 2535-XII доповнено пунктом 17 щодо звільнення від сплати земельного податку підприємств, науково-дослідних інститутів та організацій, визначених в статті 3 цього Закону.

Відповідно до статті 68 Закону України від 23 грудня 2004 року № 2285-IV «Про Державний бюджет України на 2005 рік»звільнення від земельного податку, передбачене в пункті 17 частини 1 статті 12 Закону № 2535-XII у 2005 році здійснюється виключно за рішеннями відповідних органів місцевого самоврядування в частині, що зараховується до відповідних бюджетів.

Як встановлено судом першої інстанції, Черкаська міська рада рішення про звільнення позивача від сплати земельного податку не приймала.

Законом України від 25 березня 2005 року № 2505-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України» пункт 17 частини 1 статті 12 Закону № 2535-XII щодо звільнення від сплати земельного податку підприємств, науково-дослідних інститутів та організацій, визначених в статті 3 Закону № 1991-ІІІ, виключено.

Крім того, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 12 Закону № 2535-XII від земельного податку звільняються вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоровя, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Проте, якщо підприємства, установи та організації, що користуються пільгами щодо сплати земельного податку мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підрозділи або здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок за земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх частинами), переданими у тимчасове користування, сплачується на загальних підставах.

Господарським судом Черкаської області встановлено, що у 2005-2006 роках Палац спорту з басейном знаходився на балансі позивача, за рахунок державного або місцевого бюджету не утримувався, а в 2005 та першому - третьому кварталах 2006 року приміщення Палацу спорту здавалось в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Спортивний клуб «Сокіл».

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що позивач у 2005 році та 2006 роках повинен був нараховувати та сплачувати земельний податок на загальних підставах, у звязку з чим донарахування позивачу суми податкового зобовязання із земельного податку є обґрунтованим та правомірним.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2009 року, а постанову Господарського суду Черкаської області від 03 липня 2007 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.