Ухвала суду № 20656966, 27.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" жовтня 2011 р. м. КиївК-24616/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Рибченка А.О., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову господарського суду Запорізької області від 26 червня 2008 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2008 року

у справі №13/229/08-АП

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дружба»(надалі ВАТ «Дружба»)

до Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області (надалі Вільнянська МДПІ Запорізької області)

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

встановив:

У березні 2008 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з адміністративним позовом, в якому ставить питання про визнання нечинним та скасування рішення Вільнянської МДПІ Запорізької області №0000642310/0 від 10.07.2007 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що податкові повідомлення-рішення прийнято із порушенням норм законодавства, тому є таким, що порушує його права та повинно бути скасовано.

Постановою господарського суду Запорізької області від 26 червня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2008 року, позовні вимоги задоволено. Скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Вільнянської МДПІ Запорізької області №0000642310/0 від 10.07.2007 року.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку про те, що здійснені операції не відносяться до торгівельної діяльності, а тому не підпадають під дію Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування, послуг». Крім того, відповідачем не доведено правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що судові рішення винесено на підставі повного, всебічного й обєктивного розгляду справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, рішення прийнято згідно норм матеріального та процесуального права. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено виїзну планову перевірку фінансовогосподарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, за результатами якої складено акт №326/23/00849014 від 02.07.2007 року.

За результатами проведеної перевірки, на думку податкового органу, встановлено порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме продаж за готівку фізичним особам продукції не власного виробництва без застосування реєстратора розрахункових операцій на загальну суму 7 609,92 грн.

На підставі акту №326/23/00849014 від 02.07.2007 року відповідачем прийнято рішення № 0000642310/0 від 10.07.2007р. про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до п. 12 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля, тощо).

З доказів, які містяться в матеріалах справи вбачається, що місце розрахунків за товар та місце отримання товарів у позивача не співпадають. А саме, розрахунки у готівковій формі здійснювалися у касі підприємства за адресою: с.Люцерна, вул.Шкільна,1. Касир не видавав товар, він лише приймав готівкові кошти за прибутковим касовим ордером, про що видавав квитанцію. Покупець зі складу підприємства за адресою: с.Богатирьово від відповідального за товарно-матеріальні цінності вже отримував товар та накладну.

З наведеного вбачається, що в місці отримання товарів операції з розрахунків у готівковій формі позивачем не здійснювалися, тому реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не повинні застосовуватися.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з правильними висновками судів попередніх інстанцій щодо невірної оцінки відповідачем характеру оплат за електроенергію, в результаті чого операції по компенсації за спожиту електроенергію визнані як торгові.

Реєстратори розрахункових операцій застосовуються суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції при продажу товарів (ст.1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).

Відповідно до вимог ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»розрахункові операції - це прийом від покупця готівкових грошових коштів за місцем реалізації товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем реалізація електроенергії не здійснювалася, а компенсується від споживачів ЗЦПЕС Вільнянського РЕС, і це не пов'язано з веденням господарської діяльності підприємства. Крім того, цей факт підтверджується відсутністю торгової націнки, укладеним договором між позивачем та ЗЦПЕС Вільнянським РЕС, договорами оренди між позивачем та орендарями, котрі сплачували суми за спожиту електроенергію. Суми компенсації за спожиту електроенергію приймалися у касу підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів.

Що стосується правовідносин між позивачем та орендарями, засновані на договорах оренди, то вони регулюються іншими законодавчими актами, ніж Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», та не є продажем товарів чи послуг, а також розрахунковою операцією в розумінні ст.2 зазначеного Закону.

З наведених обставин колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що зазначені обставини вказують на безпідставність прийнятого відповідачем рішення про застосування до позивача штрафних санкцій.

Доводами касаційної скарги не спростовуються зазначені висновки суду.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 26 червня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ А.О.Рибченко

____ О.І. Степашко

____ М.О. Федоров

Суддя Н.Є. Маринчак