Ухвала суду № 20657483, 24.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" листопада 2011 р. м. КиївК-1376/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Островича С.Е., Степашка О.І

при секретарі Сватко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.12.2008 у справі № 2-26/7187-2007А Господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом державного підприємства «Керченський морський торговельний порт»

до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим

про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.07.2008, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.12.2008, позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Керчі від 04.05.2007 № 0002512301/3 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 2906654, 00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1453327, 00 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «КМТП»витрати по оплаті судово-економічної експертизи у сумі 14000, 00 грн. та судовий збір у сумі 3,40 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ДП «КМТП»правильно визначив суми податкового кредиту, задекларовані за липень грудень 2005 року, січень червень 2006 року, дотримавшись при цьому вимог підпункту 7.4.3 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі Закон № 168/97-ВР). Суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно визначив позивачу податкові зобов`язання з ПДВ з операцій з продажу квитків на пасажирські перевезення для працівників порту з іншої ціни, а не з тієї, за якою була здійснена реалізація квитків, оскільки не довів заниження рівня звичайних цін позивачем при такому продажу, та неправомірно виключив із суми податкового кредиту за серпень 2005 року ПДВ в сумі 17520, 00 грн. з посиланням на відсутність звязку операції з придбання робіт з рятування судна, в ціні яких нарахований податок в цій сумі, з господарською діяльністю позивача.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Керчі просить скасувати вказані судові рішення з підстав неправильного застосування судом пункту 4.1 ст. 4, підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, та просить прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

В судовому процесі встановлено, що підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань з ПДВ стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 20.10.2006 за № 667/23-1/01125554, згідно з яким ДП «КМТП»порушив норми підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1., 7.4.3 пункту 7.4, статті 7 та пункту 4.1 статті 4 Закону № 168/97-ВР. При цьому ДПІ посилається на такі обставини: в податкових деклараціях за липень грудень 2005 року, січень червень 2006 року при визначенні сум податкового кредиту позивач виключив із загальної суми нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість суми податку, що не відповідають частці неоподатковуваних операцій та операцій, звільнених від оподаткування в загальному обсязі поставок у відповідному податковому звітному періоді (не включив до такого обсягу суми канального збору за проходження суден через Керч-Єнікальський канал); занизив вартість квитків по перевезенню пасажирів працівників порту порівняно з іншими пасажирами, що призвело до заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість в липні вересні 2005 року на 17436,71 грн.; в серпні 2005 року безпідставно включив до податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 17520,00 грн. за податковою накладною №16/9 від 28.02.2005, виписаною ТОВ «Інтерклуб ЛТД»за поставку послуг з рятування судна, наданих риболовецькому колгоспу «Імені 1-го Травня», та в жовтні цього ж року - 4164 грн. за податковою накладною № 53 від 25.01.2005, виписаною МПП «Сіуч»на поставку послуг, які не були фактично виконані, а їх вартість виключена зі складу валових витрат методом «сторно».

На підставі акта та за наслідками адміністративного оскарження відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 04.05.2007 № 0002512301/3, яким донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 4366227,00 грн., у тому числі 2910818, 00 грн. основний платіж і 1455409, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вказане податкове повідомлення-рішення позивач оскаржує в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 2906654, 00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1453327, 00 грн.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.3 цієї статті визначено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Впродовж липня 2005 року - червня 2006 року позивач при здійснення своєї діяльності наряду з послугами, операції з поставки яких підлягають оподаткуванню, надавав послуги, що не підлягають оподаткуванню та звільненні від сплати ПДВ.

Маючи на балансі гідротехнічну споруду Керч-Єнікальський канал, у відповідності до норм статті 84 Кодексу торговельного мореплавства України порт стягує з суден, які проходять через канал, канальний збір. Розмір вказаного збору встановлений постановою Кабінету Міністрів України «Про портові збори»від 12 жовтня 2000 року № 1544.

Оскільки стягнення канального збору за своєю суттю не є платою за надані позивачем послуги, позивач правомірно не враховував суми канального збору до загального обсягу поставок, а відповідно і правильно розрахував частку неоподатковуваних операцій (операцій, звільнених від оподаткування) для визначення тієї суми ПДВ, що підлягає включенню до податкового кредиту.

Пунктом 4.1 ст. 4 Закону № 168/97-ВР встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі Закон № 334/94-ВР), якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну (підпункт 1.20.2 цієї статті).

Отже, при постачанні одного і того ж товару (послуги) умови поставки можуть бути різні, тому звичайна ціна одного і того ж товару (послуги) залежно від об'єктивних факторів, які відповідно до наведеної норми можуть впливати на неї, може бути різною.

ДП «КМТП»здійснював перевезення пасажирів працівників порту на теплоході “АРГУС” на базу відпочинку «Два моря» за ціною нижчою від ціни реалізації квитків для пасажирів, які не є його працівниками.

Підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР встановлено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Судами попередніх інстанції зроблено правильний висновок, що відповідач не довів невідповідність цін на квитки для працівників рівню звичайних цін, оскільки для порівняння були взяті ціни, що склалися не у співставних умовах з огляду на те, що пільга з вартості перевезення працівників порту його ж транспортом передбачена колективним договором, укладеним на підприємстві. Крім того, встановлена підпунктом 4.3.5 пункту 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вимога щодо прийняття податковим органом рішення про застосування непрямих методів, як складова процедури, дотримання якої відповідно до пункту 1.20.10 пункту 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР при донарахування податкових зобовязань внаслідок визначення звичайних цін є обовязковим, відповідачем не виконана.

Також правильними є висновки судів попередніх інстанції про правомірне включення в податковому обліку за серпень 2005 року до податкового кредиту ПДВ у сумах 17520, 00 грн. за податковою накладною №16/9 від 28.02.2005 року, отриманою від ТОВ «Інтерклуб ЛТД»за рятувальні роботи, надані риболовецькому колгоспу «Імені 1-го Травня».

Норму пункту 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР слід застосовувати з врахуванням того, що збитковість господарської операції не завжди свідчить про те, що вона не повязана з господарською діяльністю платника податків. Хоча отримання прибутку є визначальним критерієм для оцінки господарської операції на відповідність цілям до господарської діяльності платника податків з точки зору оподаткування, разом з тим у кожному окремому випадку мають враховуватись конкретні обставини, які мали місце при здійснення такої операції та які обєктивно вплинули як на її результати, так і на результати діяльності платника в цілому. Судами попередніх інстанцій дана правильна оцінка наявним у справі доказам про виконання портом робіт по рятуванню судна «Шквал», що належить риболовецькому колгоспу «Імені 1-го Травня», із залученням буксиру «Криптон», який належить ТОВ «Інтерклуб-ЛТД»(записи в судовому журналі № 98) та обґрунтовано взято до уваги мирову угоду від 12.07.2005 між ДП «КМТП»та риболовецьким колгоспом «Імені 1-го Травня», якою визначено вартість послуг з врахуванням неможливості виконання заявки колгоспу внаслідок шторму (а.с. 50 т.1).

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.12.2008 та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.07.2008 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписМ.І.Костенко

підписН.Є.Маринчак

підписС.Е.Острович

підписО.І.Степашко Суддя Є.А. Усенко